Такої катастрофічної ситуації з браком фінансування і відправкою кореспонденції судами, як зараз, не було з початку 2000-х. Наразі важко сказати, чому, маючи ВВП на рівні останнього довоєнного 2013-го року, Україна не може забезпечити належне фінансування судів, які надають базову державну послугу – правосуддя. І як будь-яка фундаментальна проблема, вона повинна мати принципове вирішення, а не ерзаци.

Варто розрізняти вручення позовної заяви та інше процесуальне листування суду зі сторонами.

Жоден громадянин України чи юридична особа не мають офіційно визнаної електронної поштової скриньки

На моє глибоке переконання, копія позовної заяви, яка започатковує судовий процес, і відзиву на позов, що представляє позицію відповідача, мають вручатися поштою. Наразі не існує жодного офіційного інформаційного ресурсу в Україні, який би міг замінити вручення цих документів поштою. Жоден громадянин України чи юридична особа, зареєстрована в Україні, не мають офіційно визнаної електронної поштової скриньки, куди вони могли отримувати офіційні повідомлення від суду в електронному вигляді. Тому єдиним визнаним офіційним засобом про розпочатий судовий процес залишається поштове повідомлення за місцем реєстрації (пропискою) фізичної особи та зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи.

Водночас коли особа повідомлена про розпочатий судовий процес, подальший обмін заявами по суті справи і процесуальними заявами може здійснюватися шляхом електронного листування. І для цього абсолютно необов’язково чекати на запровадження Єдиної судової інформаційно-технічної системи.

Законодавство вимагає зазначати номери технічних засобів зв’язку та адреси електронної пошти

З 2005 року і цивільне процесуальне законодавство, і Кодекс адміністративного судочинства, а з 2017-го року – і Господарський процесуальний кодекс України, вимагають від сторін зазначати номери технічних засобів зв’язку та адреси електронної пошти. Ця вимога донедавна не мала жодного сенсу. На відміну від кримінального процесу, де поширена практика інформування адвокатів учасників процесу і прокурорів засобами мобільного зв’язку і електронної пошти, в цивільному, господарському та адміністративному процесах отримати чи відправити повідомлення є не набагато поширенішим явищем, ніж зустріти рись в центрі Києва.

Але якщо можна повідомляти адвокатів про засідання електронною поштою в кримінальному процесі, то у чому полягає принципова перешкода надсилати процесуальні документи і повідомлення адвокатам в інших видах судового процесу? Принципових заперечень тут не може бути.

Однак для ефективного і одноманітного повідомлення учасників судового процесу за допомогою імейл-адрес слід внести відповідні зміни до процесуального законодавства. Зокрема визначити, що до запровадження ЄСІТС повідомлення можуть надсилатися на офіційні електронні адреси, зазначені в позовній заяві (для позивача) чи у відзиві на позов (для відповідача), а також (для юридичних осіб) на електронні адреси, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та  громадських формувань.

Сергій Гришко, член Ради Комітету з процесуального права Асоціації правників України, партнер Redcliffe Partners