Спеціальна теорія відносності Альберта Ейнштейна стверджує, що фотони, тобто часточки світла, рухаються з постійною швидкістю 299792458 метрів на секунду. І, наскільки відомо людству, ніщо не рухається швидше. Однак, у Всесвіті часточки часто розганяються до швидкості, яка дорівнює 99,9% швидкості світла.
Як пояснили вчені NASA, існує кілька способів досягти такого рівня, — пише Newsweek. Один з найбільш поширених рецептів – розігнати часточку за допомогою електромагнітних полів. Як свідчить назва методу, йдеться про електричне і магнітне поля. Вони пришвидшують рух заряджених часток, штовхаючи їх подібним чином, як гравітація впливає на об’єкти з масою. За правильних умов, електромагнітні поля можуть розігнати часточки до швидкості, близької до швидкості світла.
Читайте такожВчені побачили, як загине наша Сонячна система
Вчені на Землі використовують цей метод у спеціальних наукових системах, зокрема у Великому адронному колайдері у Швейцарії й у Fermilab у Чикаго. Ці прискорювачі розбивають часточки одна об одну, створюючи зіткнення, яке супроводжується виділенням значної кількості енергії. Це дає вченим можливість вивчити деякі надзвичайні фізичні процеси.
Другий спосіб – це магнітний вибух. У космосі багато магнітних полів, які інколи сплутуються між собою. Коли це стається, виникає напруга на лініях контакту, що може спричинити вибух в процесі, який називають магнетичним повторним з’єднанням.
Це призводить до швидких змін у магнітному полі, яке у свою чергу створює електричне поле, яке пришвидшує рух часточок до неймовірних швидкостей. Вважається, що цей процес стоїть за феноменами, такими як сонячні вітри. Останнє – це потік заряджених частинок, які відірвалися від Сонця. Магнітне повторне з’єднання викликає спричиняє також полярне сяйво, коли сонячне магнітне поле торкається магнітосфери Землі.
Читайте такожВчені створили найчистіший лазерний промінь у світі
Третій спосіб передбачає, що часточки можуть досягати швидкості, близької до тієї, з якою рухається світло, за умови контакту з електромагнітними хвилями. Коли електромагнітні хвилі зіштовхуються, їхні поля можуть стискатися. Коли це стається, будь-які заряджені часточки, які опинилися між хвилями, можуть почати пришвидшуватися за рахунок руху назад і вперед між ними. Такий тип взаємодії між хвилями й часточками вважається відповідальним за пришвидшення певного космічного випромінювання – радіації, яка походить з-за меж нашої Сонячної системи.
