142 роки тому ботаніку Джеймсу Білу спала на думку унікальна ідея, як дізнатися більше про насіння. Він хотів з'ясувати, як довго насіння різних видів може зберігати життєздатність у ґрунті.
Можливо, це звучить не як найбільш захоплива тема для дослідження, але розуміння довговічності насіння насправді відіграє вирішальну роль у сільському господарстві, забезпеченні продовольством і збереженні біорізноманіття, пише Upworthy.
У чому полягає суть цього експерименту
У 1879 році вчений вирішив закопати в землю 20 пляшок, наповнених насінням. Пляшки залишили відкритими, щоб ґрунт і волога могли проникати до насіння, але розташували їх під таким кутом, щоб вони не заповнювалися водою. Це давало змогу підтримувати достатній рівень вологості, щоб насіння теоретично могло вижити, але не проростало завчасно. У кожній пляшці містилося по 50 насінин 21 різного виду рослин, змішаних із піском. Тобто понад 1000 насінин у кожній ємності.
План Біла полягав у тому, щоб викопувати по одній пляшці кожні п'ять років і перевіряти, чи можна все ще успішно посадити це насіння.
Після того як ботанік сам вів експеримент протягом декількох років, йому прийшов час йти на пенсію. У 1910 році роботу передали колезі-професору, і через кілька років графік змінили: нову пляшку стали викопувати кожні 10 років замість п'яти. Незабаром цей інтервал збільшили до 20 років.
"Експеримент із насінням" триває досі
Останню пляшку планується викопати приблизно 2100 року. Проєкт передавали з рук у руки безліч разів, і зараз, через 142 роки, він є одним із найтриваліших активних експериментів усіх часів.
Наразі цей експеримент перебуває в надійних руках команди вчених з Університету штату Мічиган. Востаннє дослідницька група викопувала чергову пляшку 2021 року - із затримкою на рік через пандемію COVID-19. Учені вирушили на місце пізно вночі, щоб не піддавати викопане насіння впливу сонячного світла, яке могло б порушити чистоту експерименту.
Що відбувається з викопаним насінням
Щойно насіння зібрано, його висаджують у свіжий ґрунт і спостерігають, чи проросте воно. Не дивно, що найжиттєстійкішим зазвичай виявляється насіння бур'янів. Інші види більш крихкі.
Якщо насіння не проростає, вчені не здаються. Зрештою, їм потрібно чимось займатися наступні 20 років. Вони випробовують різні новаторські методи, намагаючись оживити насіння і повернути його до життя: імітують зиму за допомогою шокового заморожування, моделюють вплив диму від пожежі та застосовують інші експериментальні способи обробки.
Якщо насіння неможливо оживити, його ретельно вивчають. Вченим необхідно знати, які чинники сприяють тому, що насіння краще переносить тривалі періоди спокою в ґрунті.
Зрештою, як пишуть представники Ботанічного саду Біла: "Можливо, ми ще побачимо, що непроросле насіння, яке залишилося після цього останнього експерименту, насправді життєздатне, просто воно не потрапило в потрібні умови".
Чому цей унікальний експеримент важливий навіть через майже 150 років
Розуміння молекулярної основи довголіття насіння дає нові важливі генетичні орієнтири для створення сільськогосподарських культур з підвищеною стійкістю до зміни клімату.
Іншими словами, наше продовольче постачання в майбутньому може залежати від нашої здатності біоінженерії насіння і культур, здатних виживати при підвищенні температури і зміні погодних умов.
Результати дослідження Біла також критично важливі для підтримки здорових насіннєвих банків (насіннєсховищ), які захищають нас від катастрофічних неврожаїв і глобальних продовольчих криз. Знання того, які чинники роблять насінину більш стійкою, як продовжити її життя і як "повернути її до життя", може стати питанням життя і смерті.
Яка захоплююча робота і неймовірна честь - бути частиною команди, якій належить відкопати наступну пляшку приблизно у 2040 році. У землі залишилося всього кілька пляшок, що робить цю колекцію, найімовірніше, унікальною науковою можливістю, яка випадає раз у житті.
Інші цікаві наукові новини
Раніше УНІАН повідомляв, що в Таїланді виявили рідкісних диких кішок, які майже 30 років вважалися вимерлими. Їх востаннє фіксували в південній частині країни ще 1995 року.
"Це знаковий момент для Таїланду і яскраве відображення нашого давнього прагнення до збереження природи", - сказав міністр природних ресурсів і навколишнього середовища Таїланду Сучарт Чомклін.
Крім того, ми також розповідали, що вчені бояться відкривати гробницю першого імператора Китаю. Деякі історичні записи стверджують, що гробниця є частиною величезного комплексу розміром із місто. Але з нею є низка складнощів.
