На півдні Мексики знову зростає увага до вулкана-убивці Ель-Чичон, який тривалий час вважався відносно стабільним. Вчені з Інституту геофізики Національного автономного університету Мексики фіксують зміни всередині його кратера, які потенційно можуть свідчити про можливість нового виверження.
Катастрофа 1980-х, яка змінила регіон
Вулкан Ель-Чичон уже залишив трагічний слід в історії. Його потужне виверження 1982 року стало одним із найсмертоносніших у сучасній історії Мексики. Тоді пірокластичні потоки та густий попіл знищили цілі населені пункти, забравши життя понад двох тисяч людей.
Виверження докорінно змінило ландшафт: вершина вулкана обвалилася, утворивши кратер, який згодом заповнився водою. Викид великої кількості діоксиду сірки в атмосферу мав навіть глобальні наслідки – було зафіксовано короткочасне зниження середньої температури на планеті. Саме цей досвід робить будь-які зміни в активності Чичона особливо чутливими для науковців і місцевих громад.
Ознаки можливої активізації сьогодні
Наприкінці 2025 року дослідники з Національного автономного університету Мексики зафіксували серію аномалій у кратерному озері. Температура його поверхні під час окремих вимірювань сягала 118 градусів, а на воді з’явилися порожнисті сірчані сфери, пов’язані з підйомом газів із дна. Змінився й колір озера – з зеленуватого, зумовленого водоростями, на сіруватий, що вказує на зростання концентрації сульфатів і кремнезему.
Аналіз проб показав коливання рівня хлоридів, а також збільшення викидів сірководню та вуглекислого газу. За словами фахівців, це ознаки активних гідротермальних процесів під поверхнею.
Сейсмічна активність залишається слабкою та неглибокою, що не свідчить про підйом магми, однак вулкан перебуває під жовтим рівнем тривоги. Вчені наголошують: система може довго залишатися стабільною, але існує ризик раптових фреатичних вибухів, спричинених тиском пари.
Інші новини науки
Як писав УНІАН, глибоко під поверхнею Землі, приблизно на 3000 км під Африкою і Тихим океаном, існують дві великі аномалії в мантії планети, які протягом мільйонів років впливають на формування та поведінку магнітного поля Землі.
Ці величезні структури з надзвичайно гарячих щільних порід оточені холоднішим матеріалом і, взаємодіючи з рідким зовнішнім ядром, модулюють процес генерації магнітного поля, що захищає планету від космічних випромінювань.
