Проблема, пов’язана з нелегальними мігрантами, може спалахнути в Україні в будь-який момент. Проте йдеться не про наплив до України мігрантів, а про використання території нашої країни як один із маршрутів їхнього транзиту до розвинених країн Європи. Така загроза є цілком реальною, тож відповідні відомства (прикордонна служба, МВС тощо) мали б до цього готуватися і розробляти варіанти реагування на цю загрозу, яка може актуалізуватися в будь-який момент.
Останнім часом потік нелегальної міграції з неблагополучних країн, наприклад, з Близького Сходу, Африки і частково Азії до Європи йде постійно. Зараз він трошки зменшився і більшою мірою врегульований, але він все одно не припинився. Але німці прогнозують черговий спалах міграційної кризи, що ось-ось може статися — це може бути наступного місяця або восени. І європейці на рівні Єврокомісії та національних урядів до цього готуються.
Читайте такожПрикордонники відзначають збільшення кількості незаконних мігрантів в Україні
Основний маршрут нелегальних мігрантів пролягав через Середземномор’я — від Північної Африки через море в Італію. Також мігранти їхали через балканські країни і Туреччину. Але зараз балканські країни разом із Євросоюзом під тиском, під впливом та за допомогою європейських структур намагаються вживати якихось заходів, аби нормалізувати ситуацію.
Відповідно це створює складнощі для мігрантів, тож вони змушені шукати нові шляхи, щоб потрапити до країн Євросоюзу та прокладати нові маршрути.
В цьому сенсі для них зручна Україна, тому що тут є низка обставин, сприятливих для незаконної міграції. По-перше, це необлаштованість кордонів за європейськими параметрами, по-друге, відсутність контролю над частиною кордону на сході України, по-третє, корупція в нашій країні, яка дозволяє мігрантам за сто, двісті або тисячу євро перетнути кордон і потрапити в ЄС.
У нас же є нелегальні канали. На Закарпатті, зокрема, є організовані групи, які таким чином уже багато років заробляють гроші.
Тобто в Україні є кілька факторів, які цю загрозу перетворюють на цілком реальну.
Сама Україна не цікава мігрантам як місце постійного перебування. Чому вони їдуть в Європейський союз, зокрема, в Німеччину? Бо там є законодавчо закріплені соціальні гарантії для них, і там вони отримують можливість жити, скориставшись соцдопомогою. Причому жити досить непогано, принаймні краще, ніж більшість людей живе в Україні.
Якщо нелегальний мігрант залишається на нашій території, перед ним постає проблема — як заробити на життя
В Україні таких програм і норм немає. Якщо нелегальний мігрант залишається на нашій території, перед ним постає проблема — як заробити на життя. Можливості заробітку у нас обмежені, та й самі заробітки невеликі. Тоді їм залишається тільки шлях в національні або етнічні кримінальні угруповання, але у нас цей ринок закритий. У нас є національні чеченські, дагестанські, вірменські, азербайджанські, російські, грузинські кримінальні групи, з якими треба конкурувати новим біженцям, якщо вони будуть прибувати сюди. Але цей шлях можливий тільки для невеликої частини мігрантів.
Україна сама по собі для них нецікава. Бо вони бідні, й ми бідні. Тому вони шукають, куди йти далі, де багатше живуть люди.
Якщо Україна справді стане транзитним шляхом для нелегальних мігрантів до Європи, постане проблема — як стримати їх. Але в цій ситуації ЄС буде нашим партнером у вирішенні цієї проблеми. За цією моделлю ЄС діяв із балканськими країнами, з Туреччиною. Те саме буде і з нами.
Наскільки я розумію, модель, яку пропонує ЄС, уже озвучувалася кілька разів, тобто стримувати мігрантів за межами Євросоюзу. Вважайте, що це одразу пальцем тицьнули в Україну. Якщо потік мігрантів йтиме через Балкани, ЄС створюватиме пункти для них на території балканських країн, які зараз є кандидатами на вступ до Євросоюзу. А якщо потік піде через нас, то до нас буде вимога створити такі пункти за європейські гроші. І це теж буде великою проблемою для України.
Кілька років тому була спроба створити в Яготині один такий пункт для біженців та незаконних мігрантів. І тоді виник дуже гострий конфлікт із біженцями.
До того ж, у нас, якщо гроші виділяються на якісь проекти, як правило, у дуже незначному обсязі надходять до тих, хто використовує їх за призначенням.
Україні потрібно уникати такого розвитку подій. Цю проблему вже треба було б на урядовому рівні обговорювати дуже активно, розробляючи заходи, як діяти за різними сценаріями. Бо потім, коли ця проблема спалахне, буде вже запізно.
Павло Рудяков, директор інформаційно-політичного центру «Перспектива»
