Інженер-випробувач Юрій Лисенко

Сьогодні в Києві на Берковецькому кладовищі поховали інженера-випробувача Лисенко Юрія Васильовича – останнього українця, який брав участь у випробуваннях найбільшої в світі водневої бомби.

Про це УНІАН повідомили родичі полковника.

Ю.Лисенко пішов з життя 13 липня після тяжкої тривалої хвороби.

Відео дня

Майже половину життя киянин-інженер провів за Полярним колом, беручи участь у випробуваннях ядерної зброї – знімаючи показання приладів у епіцентрі до вибухів і відразу після них.

«Нас було 30-40 молодих офіцерів, які забезпечували випробування атомних бомб безпосередньо на полігоні. Тільки за два місяці – вересень і жовтень 1961 року – на Новій Землі було підірвано дев'ять ядерних бомб різної потужності», – розповідав він в інтерв'ю УНІАН два роки тому.

За його словами, радянських випробувачів ядерної зброї на Новій Землі годували звичайним армійським пайком, а дозиметр був один на всіх. «Але його показників ми ніколи не бачили. А коли хтось питав у дозиметриста, скільки накопичили опромінення, той зазвичай махав рукою і казав: «Трошки». Тому я й досі не знаю, скільки рентгенів там прихопив. Однак моряки на есмінці нас цуралися, немов зачумлених смертників – боялися опромінення», – зізнавався він.

Щоб знімати фільми про ядерні вибухи для вищого керівництва СРСР, за словами Лисенка, на Нову Землю привозили фотогенічних статистів у ошатній формі.

«Вони натискали бутафорські кнопки, клацали тумблерами відключеної апаратури. Ми дуже сміялися над тією фальсифікацією», – ділився він.

Умови роботи за Полярним колом були вкрай важкими. Киянин зізнавався, що деякі його товариші по службі закінчували життя самогубством, інші потрапляли до психлікарень.

Вибух суперпотужної атомної бомби 30 жовтня 1961 року (її потужність дорівнювала вибуху 58 мільйонів тонн тротилу, а заряд у кілька разів перевищив сумарну потужність всіх вибухових пристроїв, застосованих під час Другої світової війни, – включаючи і дві атомні бомби, скинуті американцями на японські міста Хіросіма і Нагасакі в 1945 році. Характерний «ядерний гриб» піднявся в небо майже на 70 кілометрів, спалах і гуркіт зафіксували в радіусі 1000 кілометрів, а колосальна ударна хвиля тричі обійшла земну кулю) став останнім випробуванням для Ю.Лисенка перед поверненням додому.

«Видовище було жахливим. Якщо існує пекло, то воно мало би виглядати саме так. Від снігу та льоду не залишилося і сліду. Земля горіла, а скелі диміли, так як були розжарені ще й через кілька годин після вибуху», – згадував київський інженер.

Більшість колег Юрія Васильовича померла від раку, але йому вдалося прожити довге і щасливе життя в колі сім'ї – дружини, сина, невістки та онуки. «На поминках я завжди думаю: «Друже мій, мабуть, ти потрапиш до раю, так як у пеклі вже був», – зізнавався він в інтерв'ю УНІАН.

Довідка УНІАН. Ю.Лисенко народився в Полтаві, в сім'ї вчительки і викладача Педінституту 29 червня 1935 року. У 1944 році з батьками переїхав до Києва, де закінчив школу на Печерську. У 1953 році вступив до КВІАВУ ВПС на Солом'янці. Через п'ять років почав службу старшим техніком 124 мінно-торпедного полку авіації Чорноморського флоту. Протягом чотирьох років був інженером- (потім старшим інженером) випробувачем в/ч 77510 – (дослідно-наукова частина з питань випробувань ядерної і водневої зброї) на острові Нова Земля. З моменту незалежності України працював інженером, а потім і провідним інженером в НІІЕМП.

Відзначений орденами Трудового Червоного Прапора (за Нову Землю) і Червоної Зірки, а також більш ніж 25-ма медалями, численними грамотами та подяками.

За роки роботи в 4054 ВП МО довів до серійного виробництва і прийняття на озброєння такі вироби (апаратура запису-відтворення розвідувальної інформації) як «Маслина», «Янтар», «Куб», «Ложка», «Багатогранник», «Дзига», «Острів», «Соловка», «Стеньга-К» і багато інших... Він вніс гідний внесок як вимогливий представник Замовника у створення спеціальної техніки, яка допомагала раніше в СРСР і сьогодні допомагає забезпечувати важливі питання безпеки України, зокрема, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, у витоків створення системи технічного забезпечення якого він стояв.

Полковник Лисенко Ю.В. був дійсним членом Об'єднання ветеранів розвідки України, Головою Спілки ветеранів ядерних випробувань України, членом Ради ветеранів України. Відстоював інтереси ветеранів України взагалі і, зокрема, ветеранів-випробувачів ядерної зброї, учасників ліквідації наслідків Чорнобильської аварії.