Сьогодні багато хто обговорює ініціативу Міністерства освіти та науки щодо скасування так званих червоних дипломів. Як на мене, то такі форми відзнаки студентів вже давно є відстало-застарілими, як і «медаль» у школі. Адже сенс навчання - це знання, які ти отримуєш для себе, які назавжди стають твоїм багатством. Тому до чого тут відзнака за успішність, коли ти вчишся для себе? Навіщо ці змагання за медаль, коли ти сам вирішуєш, як використати свій час, як оцінити свої переваги та розвивати свої здібності задля власного майбутнього? Навіщо ці перегони за оцінками, часом, без отримання знань?!

Ба більше, ці «відзнаки» є підставою для корупції у школах та вишах. І майже для кожного українця це не секрет. Такі «договорняки» стають очевидними дуже швидко. Наприклад, коли «медаліст» не може за рівнем своїх знань вступити у рейтинговий ВНЗ (ну, не може мама бути всюди директором - і у школі, і у ВНЗ одночасно). Або ж, коли школа випускає якомога більше «відмінників», щоб підвищити свій рейтинг та збільшити вступний внесок для батьків, які хочуть віддати дитину навчатися в цей заклад наступного року.

Щодо «червоного диплома», то взагалі невідомо, чим він допомагає випускнику, крім того, щоб похизуватись перед самим собою та, можливо, колись своїми дітьми

Колись я з моєю найкращою подругою стикнулись з реаліями «медальних» процесів у школі. Закінчивши її на всі оцінки «відмінно», жодна з нас не отримала медаль. Як потім на випускному мені сказала наша класна керівниця: «Твої батьки були недостатньо уважні до мене».

Щодо «червоного диплома», то взагалі невідомо, чим він допомагає випускнику, крім того, щоб похизуватись перед самим собою та, можливо, колись своїми дітьми. Однак цікаво те, що, зазвичай, цього «червоного» зараз найчастіше прагнуть отримати саме ті, хто «бере» викладачів не знаннями, а виснаженням, постійно ниючи: «Поставте вищий бал!».

Впевнена, що сучасною формою мають ставати відзнаки за результати позаучбової діяльності, яка є проявами особистої зацікавленості та бажання якісно використовувати свій особистий вільний від навчання час задля розвитку та спільного блага.

Наприклад, школяр чи студент:

  • бере участь у шкільному (студентському) парламенті;
  • є активним учасником розвитку громадянського суспільства у місці проживання (навчання);
  • розробляє та впроваджує громадські ініціативи, займається просвітницькою діяльністю (від енергоефективності та збору макулатури до участі у драмгуртках та спортивних змаганнях за школу/ВИШ);
  • розвиває засоби комунікації (соціальні мережі, Інтернет-телебачення, радіо, газета та ін.);
  • бере участь в олімпіадах з різних предметів (так, перемоги в олімпіадах варто відзначати і, тим самим, підвищували авторитет учнів та студентів, які позаучбовим процесом додатково розвиваються);
  • є волонтером громадської організації, на кшталт допомоги підліткам, літнім людям, навчальне чи спортивне наставництво, гуртки, курси тощо;
  • зоозахисники, екологи і т.д, і т.п.

У соціальних мережах можна прослідкувати активність кожного за певний проміжок часу та оцінити справжні інтереси та прагнення в житті

Цей перелік можна продовжувати. Але погодьтесь, що «підтасувати» результати такої діяльності, щоб «купити» за неї відзнаку, буде складно. Особливо зараз, коли у соціальних мережах можна прослідкувати активність кожного за певний проміжок часу та оцінити справжні інтереси та прагнення в житті. І дуже важливо - запровадити реальні механізми, щоб такі відзнаки ставали справжньою підтримкою випускника у майбутньому, реальною перевагою у конкурсах та підвищували його професійний імідж та авторитет у суспільстві.

Наприклад, для випускника школи - це додаткові бали при вступі у ВИШ, особливо за напрямом навчання, в якому досягнуті результати позашкільної діяльності. Або ж для випускника ВНЗ - це відзнака, яку можна буде вказати в резюме. І для кожного роботодавця це буде набагато більше, ніж просто слова «цілеспрямованість, активність, прагнення результату тощо» в графі «особисті якості». Особливо, якщо це стане вагомою перевагою при прийнятті рішення роботодавцем про надання випускникові першого місця роботи.

Ірина Головатенко