Днями західні ЗМІ вчергове підійняли тему зменшення мобілізаційного віку в Україні. За даними Reuters, США закликають Україну зменшити нижній поріг мобілізаційного віку до 18 років. На думку анонімних представників адміністрації США, це дозволить Україні швидко знайти необхідну кількість військовослужбовців.
На ці заяви відреагували в Україні. Зокрема, радник президента України Дмитро Литвин зазначив, що наразі немає сенсу обговорювати цю проблему. Оскільки через затримку допомоги від союзників, Україні немає чим забезпечувати нових військовослужбовців.
Чи дійсно в Україні є потреба зменшувати мобілізаційний вік та чи допоможе це стабілізувати ситуацію на фронті, УНІАН запитав у військового експерта, полковника запасу ЗСУ Романа Світана.
Пане Романе, західні ЗМІ вже з пів року активно подають інформацію про тиск від США щодо необхідності зменшення мобілізаційного віку. В Україні дійсно вже настільки закінчується мобілізаційний ресурс, що з'являється необхідність так радикально зменшувати мобілізаційний вік?
Тут доволі комплексне питання. По-перше, на мою думку, питання зниження мобілізаційного віку в Україні цікаве лише українській владі. Створили проблему через Сполучені Штати, а далі влада удає, що бореться з нею. Вже пішли заяви, що цього робити не будуть. Просто вкид для підняття рейтингу чинної влади, яка далека від проблематики.
Тут треба розуміти, що не повинно бути примусової мобілізації в Україні. Оскільки в армію мають потрапляти мотивовані, профпридатні люди. Адже "бусифіковані" люди не зможуть виконувати бойові задачі, у них немає мотивації.
За статистикою, воювати може 1% від населення. В українських реаліях - це 300-350 тисяч людей. І щоб цей 1% залучити до армії, потрібен механізм мотивації. А наразі мотиваційний інструмент є лише один - це фінансове забезпечення. Перше, що треба зробити - це підійняти виплати військовослужбовцям.
Є світові градації щодо зарплат для військових. У мирний час це близько $3000 на місяць. У воєнний час ця сума подвоюється - тобто від $5000 до $7000 на місяць. Це та сума, яку мають отримувати військові, які несуть службу, виконуючи бойові задачі в зоні бойових дій.
Тепер що стосується віку. Є граничний вік, який пов'язаний з функціоналом організму. Це психологічний та фізичний вік для нормальної служби в армії.
Психіка людини готова виконувати бойові задачі та відповідати за підлеглих чи побратимів з 21 року. Не раніше. Це поняття повної готовності. Натомість фізіологічно людина здатна брати участь у бойових діях до 49 років. Тому оптимальний варіант для призову - але не "бусифікації", а добровільного залучення до армії - це з 21 до 49 років. Ці 30 років даються природою для максимального виконання задач, які потрібні фронту.
Вчитися воювати можна раніше – починаючи з 17 років, як закінчили школу, можна йти до спеціалізованих ВНЗ. Але потрапляти на лінію фронту із системою відповідальності за себе та побратимів раніше 21 року просто не можна.
І саме таким чином все це потрібно подавати. Оскільки всі ці розповіді про зниження мобілізаційного віку до 18 років - це радше піарний, або ж антипіарний хід. Ну або ці люди взагалі не розуміють, як працює військова система.
Україна відмовляється від такої ідеї. І один з аргументів - відсутність достатньої кількості зброї. Якщо це дійсно так - чи є взагалі сенс збільшувати мобілізаційний ресурс, якщо цих людей не буде чим озброїти?
На фронті достатньої кількості зброї немає ніколи. Скільки б ви не давали - завжди буде недостатньо. Будь-яка зброя розраховується під певні задачі. Грубо кажучи - для оборони треба один снаряд, а для наступу - три. І якщо у вас немає трьох снарядів, а є лише один - ви можете виключно сидіти в обороні. Якби не було в нас зброї - не пішли б ми в Курську область.
Натомість особовий склад - це інший аспект. Особливо, коли йдеться про професійний особовий склад. Якщо просто загнати особовий склад на лінію боєзіткнення - він нічого хорошого не принесе, сенсу в цьому немає. Заженіть мільйон людей на фронт - по-перше, більшість з них просто вб'ють. По-друге, вони без належних знань вб'ють тих, хто вміє воювати з нашого боку.
Кількістю питання не вирішуються. Це можна лише робити, як зараз Росія. Коли вони набирають людей і тілами закидують наші позиції. Ми таким шляхом піти не можемо. З технічної точки зору - в нас банально немає стільки людей. А об'єктивно - ми цінуємо життя солдатів.
Тому в нас немає іншого вибору - нас змусять йти вищесказаним шляхом. Це мотивація військових. А якщо Захід хоче нам допомогти з питанням недостатньої кількості військових - нехай допоможе грошима. Грубо кажучи, помножте $6000 на 300 тисяч людей й отримаєте необхідну щомісячну суму. Забезпечте нас цими грошима і ми зможемо поставити у стрій необхідну кількість вмотивованих людей.
Якщо все ж таки влада піде на такий крок і зменшить мобілізаційний вік до 18 років - якою буде реакція суспільства?
Вона буде закономірною. У нас є задача - відновлення суверенної цілісності України. Для цієї задачі не підійде "бусифікація", а тим паче 18 річних - це буде просто вбивство. Ба більше, це буде вбивство професіоналів, їхніх побратимів, які стоять поряд.
Тому якщо ставити питання - давайте мобілізувати 18-річних, то воно стоїть приблизно так - давайте вб'ємо всіх наших 18-річних. Звісно, що це буде негативно сприйнято суспільством. Тут не може бути інакшої реакції.
