Новий проект "мирного" договору, який передбачає заморозку війни, Росії та Україні пропонує Туреччина, домовитися про припинення вогню в очікуванні Олімпійських ігор влітку сподівається Франція, але, на моє переконання, найближчим часом неможливо реалізувати жоден з цих сценаріїв.
І мова не лише про турецький сценарій та так зване Олімпійське перемир’я, яке запропонував Макрон. Різні варіанти пропонують різні країни. Якийсь план є і в Китаю, і в Бразилії. Були заяви людей, наближених до Дональда Трампа…
Це все пов’язано з підготовкою до мирної конференції в Женеві. Очевидно, що в ній візьмуть участь більшість зацікавлених сторін. І якщо раніше я мав сумніви стосовно участі Китаю, то зараз вважаю, що це може відбутися. Не на рівні президента, а на рівні хоча б міністра закордонних справ. Хоча зовсім нещодавно участь Китаю в тому чи іншому варіанті взагалі була малоймовірною, зараз Китай говорить про те, що він може взяти участь.
Тобто, наразі кожна зі сторін намагається запропонувати своє бачення, свій варіант, який може лягти в основу альтернативної формули миру або паралельної, або стати одним із елементів можливого потім формування єдиної формули.
Мовляв, є формула миру Зеленського, ми беремо її за основу до обговорення, а потім на неї накладаємо інший сценарій, зокрема свої – Китай свою, Бразилія свою, США свою тощо. Але все зводиться до того, що має знизитися інтенсивність конфлікту, мають бути закладені певні "червоні лінії", мають бути закладені певні точки, де ми проводимо якийсь діалог стосовно вирішення гуманітарних питань тощо.
Багато країн в Євросоюзі хвилює питання ядерної енергетики та атаки на атомні електростанції, питання стоїть про гуманітарну катастрофу тощо. Все це тисне на ЄС, і, відповідно, він намагається розіграти свою карту. Але… все це може бути розбите об спроби Росії максимально захопити територію.
Захід буде показувати свою готовність до переговорів зниженням підтримки України, а Росія буде далі тиснути.
Китай буде розповідати про недоцільність надання Україні зброї та підштовхування до переговорів. А Росія натомість буде продовжувати наступ. Відповідно, ми будемо контрнаступати, чинити спротив, і ніякого досягнення цілей жодна зі сторін не матиме.
На мою думку, Києву варто доносити цю позицію до всіх зацікавлених сторін, зокрема, до Китаю, Франції, до трампістів та показувати, що в нинішніх умовах ми можемо говорити виключно про формулу миру Зеленського. Всі інші альтернативні пропозиції є малоймовірними, нереалістичними. А якщо вони будуть говорити про щось інше, то давайте зараз підіймати питання Запорізької атомної електростанції, про удари росіян по теплових електростанціях. Пошук маневренної потужності буде відбуватися за рахунок нарощування виробництва енергії на атомних станціях. А це – ризик аварій та непрогнозованих наслідків для всього людства. Тому на це потрібно звертати увагу.
Насправді результати глобального саміту миру можуть бути непередбачуваними. З одного боку, можливо, нам вперше вдасться запросити туди Китай та глобальний Південь. З іншого боку, почекаємо, що буде в травні-червні з точки зору розвитку ситуації на фронті: чи буде наступ росіян, чи будуть наші бійці мати нові можливості, які несподіванки можуть виникнути.
Наразі і Україна, і Росія бачать можливості розв’язання певних тактичних питань на полі бою і пов’язують стратегічні питання зі сприятливою для себе переговорною позицією.
Тому, ні в інтересах Києва, ні в інтересах Москви немає заморозки.
Спроби західних партнерів та інших посередників вплинути на сторони з метою досягнути якоїсь точки перемир’я - неефективні в силу того, що фронт рухається, ми чинимо спротив і бачимо можливості для контратаки чи інших дій, спрямованих на досягнення позитивного для себе результату.
Тому, стосовно глобального саміту миру щось прогнозувати важко. Все залежатиме від того, що буде відбуватися на полі бою в Україні. Відповідно, тоді можна буде якимось чином моделювати результати саміту.
Віталій Кулик, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства
