Російські окупанти 16 березня скинули бомбу на театр у Маріуполі / фото azov.org.ua

Вціліла після авіаудару по драматичному театру мешканка Маріуполя розповіла, що їй та її родичам довелося пережити того фатального дня, 16 березня.

Як пише 0629.com.ua, Надія ховалася у театрі разом зі своєю дочкою, зятем, онуком та старенькою бабусею.

"Людей в театрі було дуже багато. Нас вже заселяли на третій поверх в лівому крилі, якщо стояти обличчям до центрального входу. Заселяли прямо в коридори. Де стоїш – там і лягай. Сказати, що людей було багато – це нічого не сказати. У підвалі люди лежали, як оселедця. Просто ніде було ступити. Ми першу ніч, коли приїхали, це було 8 березня, ми стояли на ногах. Прилягти ніде було", – розповіла жінка.

Відео дня

"За два дні до обстрілу в театрі був перепис людей. І нам сказали, що в цілому людей там набралося 1200 людей. Але ми думаємо, що було більше насправді. Тому що до нас завозили породіль з пологового будинку. Його розбомбили, і вагітних, і матусь з новонародженими перевезли до нас в театр", – додала Надія.

За її словами, напередодні вибуху її родині вдалося переїхати з третього поверху у підвал:

"Ми подружилися з однією сім'єю. І вони напередодні вибуху виїхали з Маріуполя. Перед від'їздом підійшли до нас і кажуть, давайте заїжджайте на наше місце. По-іншому заселитися в підвал було просто неможливо. Ми так і зробили. А вранці наступного дня і стався вибух. Це було приблизно о 9.45. Люди з будинків поруч бачили яскравий спалах, вогненна куля, і вибух. Це була авіабомба. Сила руйнування – просто жахлива".

Як розповіла Надія, удар припав на задню сторону театру:

"Бомба впала по косій, залетівши з правого крила на задню частину. Всі, хто знаходився в передній частині театру і в підвалі – вціліли. Підвали в театрі будували ще в радянські часи, на випадок війни будували. Вони витримають будь-яку бомбу. А ось всі, хто знаходився в задній частині і в правому крилі будівлі – всі загинули. Гримерки, в яких селили породіль, знаходилися якраз з правого боку ... там ніхто не вижив".

Їм з родичами вдалося вижити після бомбардування:

"Нас засипало. Але стіни витримали. Ми стали вибиратися. І всі вибиралися, хто був у підвалі. Виходи з підвалу не були завалені. Ми вийшли без проблем. Але те, що ми побачили навколо, - це були кров і хаос. У людей була істерика. У мене самої була істерика. Поруч хлопчина з нами лежав у підвалі, кучерявенький такий, юний зовсім. Не пам'ятаю його ім'я. У нього тато був якраз на польовій кухні – там, де всі загинули. Він зайшовся в істериці. Мені довелося схопити його за грудки, трясти і кричати: "твій батько загинув, значить, ти повинен жити! Зобов'язаний жити! Заради нього!".

"Взагалі, я була як у трансі. Я побачила, що якась дівчинка перев'язує поранених. І я подумала, що теж можу перев'язувати поранених. Я не пам'ятаю, кого перев'язувала. Все як в тумані. Пам'ятаю тільки чиясь нога, литковий м'яз відірваний і тримається тільки в самому низу, біля гомілковостопного суглоба. І ніякого антисептика, ви ж розумієте. І я просто примотую її до кістки. Бинтів немає. Ми рвали все, що було під рукою, на бинти та мотали. Я пам'ятаю, чоловіки рвали на смуги плед, і я цим бинтувала комусь руки, ноги. Я приблизно вісім людей забинтувала. Але я була в такій агонії, хоч убий – я не пам'ятаю хто ці люди. Знаєте, я сильна жінка, але навіть мій мозок ставить якісь блокування", – додала мешканка Маріуполя.

Авіаудар по театру в Маріуполі: подробиці

16 березня російський літак скинув бомбу на будівлю драматичного театру в Маріуполі, де переховувалися сотні мирних жителів.

Цей злочин путінської Росії викликав величезний резонанс у світі.