Підпишіться на нас в Google
Російські загарбники дедалі більше намагаються загострювати повномасштабну війну проти України і з цією метою удосконалюють ударні дрони-камікадзе для обходу української системи ППО і завдання максимального ураження цивільним об’єктам і цивільному населенню в Україні. Останнім часом значно збільшується застосування реактивних ударних дронів зі швидкістю не менше 500 км/год. Така реальність створює нові виклики для українських виробників у терміновій потребі створювати більш ефективні засоби перехоплення нової російської повітряної зброї.
Про відповідні українські спроможності стрімко відповідати на нейтралізацію нової російської загрози УНІАН поспілкувався з авіаційним експертом Валерієм Романенком, провідним науковим співробітником Державного музею авіації.
Як відомо, швидкість дронів "Герань-5" з турбореактивним двигуном набагато вища, ніж у попередніх версіях безпілотників "Шахед" з поршневим двигуном. У зв'язку з цим, чи йдеться про те, що українські перехоплювачі типу P1-SUN та інші схожі засоби стали неефективними проти таких реактивних дронів? Чи потребують наші перехоплювачі доопрацьовування?
Загалом в рази стався величезний стрибок у розвитку швидкостей повітряних цілей. Не обов'язково у "Геранях-5", а навіть і у "Геранях-4". Тому, дійсно треба, по-перше, провадити реконфігурацію системи протиповітряної оборони, бо малошвидкісні цілі [дрони типу "Шахед-136" - УНІАН] теж залишились. Вони нікуди не ділися. Але небезпечними стають високошвидкісні цілі.
Ситуація така, що якщо наші дрони здатні, наприклад, захоплювати машинним зором, на зустрічно-пересічних курсах, і уражати цілі в лоб, і необов'язково просто в лоб, а знизу в передню напівсферу - то загалом проблеми нема особливої. Єдине, що доведеться піднімати два-три дрони-перехоплювачі, бо тут інші умови перехоплення.
А от для методу "погоня" чи "перехват", коли "погоня" - це коли дрон-перехоплювач просто женеться за ціллю, а "перехват" - це коли дрон з віража заходить на ціль і теж закінчує перехоплення методом "погоня" - ці перехоплювачі P1 SUN, скоріш за все, вже не підійдуть, бо мають меншу швидкість. Але, наші офіційні військові особи казали, що зараз випробування проходять чотири системи, які будуть здатні перехоплювати російські реактивні дрони.
І, крім того, на реактивні дрони вже переключиться в більшій мірі авіація. Бо зараз для радарів винищувачів ці реактивні дрони прекрасно видимі і, загалом, літаки зможуть збивати, навіть з гармат. Раніше радари винищувачів дуже часто не бачили "Герань-2" через занадто малу швидкість для імпульсно-доплерівського радара. А зараз всі ці цілі добре видимі. Тому зможуть збивати ці дрони. Там досить велика відстань, з якої можна стріляти, бо якщо ціль добре видима, можна дати довгу чергу або дві-три черги і загалом збивати з гармати, не витрачаючи ракети. Тобто зростає роль винищувальної авіації.
Однак, нівелювалася роль гелікоптерів армійської авіації, бо вони просто не наздоженуть ці дрони.
Треба - як зенітні ракети - на кожну ціль запускати два-три дрони-перехоплювачі. Вважається, що якщо запустили одну зенітну ракету, то вірогідність ураження становить 70%, дві ракети - вже 85%, три - 95%. Можливо, і з дронами-перехоплювачами вдасться таке зробити, але я не можу відповісти, чи здатні ці дрони так працювати. Це має сказати виробник. Якщо ці дрони-перехоплювачі здатні так працювати, тоді для нас не проблема перехоплення реактивних дронів. Якщо ні, - то треба більш швидкісні дрони, які працювали би класичним методом "погоня і перехват".
Крім того, зараз активно розробляються інші засоби. Наприклад, британці розробили два типи дешевих ракет.
Разом з тим, винищувачі здатні зараз працювати ракетами APKWS з діаметром 70 мм, переробленими з некерованих ракет з лазерним наведенням. І вже були фотографії наших F-16 з підвісним прицільним контейнером Sniper, який забезпечував лазерний промінь.
Якщо ціль рухається 500 км/год, то винищувачам комфортно з нею боротися. Це практично навчальна ціль виходить: вдалося спіймати, навів лазерну крапку на неї, натиснув кнопку і в тебе два контейнери ракет під крилами. Збивай не хочу, скільки є сил, скільки палива в баках, скільки ти можеш наздогнати "Шахедів".
Крім того, ще можна, наприклад, як росіяни зробили. Вони вискочили попереду американського дрона MQ9 Reaper і дмухнули двигунами - створили турбулентний потік. Цей дрон потрапив в цей турбулентний потік, його закрутило, він впав. Цей варіант небезпечний, але теж варіант - можна політати на безпечній відстані попереду дронів. І такі дрони, особливо типу "літаюче крило" дуже чутливі до того, якщо потік буде турбулентний. Вони там моментально можуть втратити керованість. Я не раджу такий метод, але можна спробувати збивати їх таким методом.
Ще в нових реактивних дронах "Герань" впровадили систему ухилення на основі штучного інтелекту.На вашу думку, чи можливо покращити українські перехоплювачі таким чином, аби вони ефективно могли протидіяти і таким "Гераням" на базі ШІ?
Якщо перехоплення буде на передню напівсферу - то хай собі, бо там у реактивних дронах камера, яка дивиться назад. Там є системи, які заважають перехопленню. Перше - це камера.
І "Гербера" досить вправно тікала від літака Як-52 під Одесою. Літак довго за нею полював – і так і не показали, що він її збив. Але літак їй не дав виконувати завдання, там знімати щось. А з іншої сторони - вона відволікла засіб, який міг би збити два-три дрони.
Перше - це ставлять камеру, яка дивиться назад. І оператор слідкує. А можливо, не оператор, адже наприклад, в американського дрона Predator команда складається з трьох чоловік: пілота, людини-оператори системи озброєння і третьої особи, яка виконує функції оглядача. Тобто він оглядає за ситуацією загалом, а пілот управляє цим дроном. І один якраз відповідає за ухилення від атак зенітних дронів. Варіантів багато. Зараз така настільки складна військова техніка, що інколи фантастика просто відстає від реальності.
Зі збільшенням швидкості реактивних дронів йдеться і про те, що і дедалі стає більш складнішим перехоплення. У цьому зв'язку, чи зросте тепер ціна для виробництва наших перехоплювачів і відповідно чи не збільшаться терміни виробництва цих перехоплювачів?
Є ще й інший момент. Зараз одна американська фірма розробила мініатюрний радар, який бачить на 1 км і характеризується дуже чітким, міліметровим діапазоном хвиль. І вартість його складає до 4 тисяч доларів. Поки що така цінова політика. І якщо вдасться такі радари встановити на дрони, то буде теж стрибок по ціні.
І звичайно, що треба буде якийсь час, аби виготовити достатню кількість, випробувати ці радари. Тобто зараз йде зустрічний процес. Ті озброєння, які були раніше складними - спрощуються і здешевлюються. А ті вироби, які були дешеві, але малоефективні - зростає їх вартість і ефективність.
Чому Росія досі запускає старі бензенові "Шахеди", якщо реактивні дрони ефективніші для прориву ППО? Це залишки запасів? Чи старі моделі "Шахедів" досі не зняті з виробництва?
Співвідношення російських дронів таке: 55% реактивних і 45% поршневих. Тобто, вони продовжують використовувати поршневі дрони. Все-одно вони здатні виконувати якісь завдання. І відволікають засоби протиповітряної оборони, а ми зараз змушені боротися з такими та іншими дронами, різноманітними видами.
Як Україні, на вашу думку, боротися з більш дешевими ракетами, які Росія запускає, такими як "Монохром", "Бандероль", "Дань-Т"? І скільки РФ може таких ракет виробляти загалом?
Вони пишуть великі цифри. "Бандероль" до кінця року хотіли виробити 1500 штук. Тобто, треба очікувати, що буде.
На мій погляд, треба шукати виробників і бити по виробниках. Це найкращий спосіб.
Але деякі типи озброєння, виробництва, розміщені в Москві. Наприклад, розробник ракет "Циркон" в Москві. Його не дістанеш, там потужна ППО. З'явиться балістика, значить будемо пробувати діставати. Поки важко вивести з ладу.
"Бандероль" може запускатися з наземних пускових установок, менших ніж у "Герані-5". Може запускатися із безпілотників, із гелікоптерів. Тобто, вони небезпечні і з ними якось треба боротися, а щоб боротися - треба дешеві зенітні ракети. Велика Британія зараз для нас випробовує два типи зенітних ракет. Крім того, є ще німецький виробник: була інформація про розроблення зенітних дронів, які мають швидкість десь 660 км/год. З тими самими електродвигунами. Як ї вдалося – важко сказати. Бо світовий рекорд швидкості дронів десь 639 км, а вони хочуть випускати серійні дрони зі швидкістю близько 660 км/год. Можливо, такі зенітні дрони зможуть допомогти.
А головне, при наближенні "Гераней" треба засоби, які здатні були б їх уражати в передню напівсферу. Тоді навіть швидкість - це не дуже важливий показник. Важливо, щоб вони мали автоматичне наведення, як зенітна ракета, у якої є головка самонаведення, її запускають, виводять в район цілі. Поблизу цілі вона включає власний радар або власну теплову систему, яка захоплює ціль. І після цього вже працює сама, наводиться сама.
Якщо вдасться нам виконати такі операції з нашими зенітними дронами, тоді загалом зможемо боротися. Немає абсолютної зброї. На кожний меч знайдеться щит.
На даний момент ми вже фіксуємо, що на місяць Росія може до 3 тисяч "Гераней" запускати.Чи можемо очікувати, що буде збільшуватися їхня кількість? І чи можливо, що Росія буде створювати ще якісь нові дрони?
Ну, а сенс? Можливо, вона буде створювати дрони, але якщо принципово цей вид зброї буде нейтралізований нашими силами ППО – то буде те ж саме, що й з "Шахедами". Ви ж бачите, вони подивилися на процент збиття на рівні 93, 94, 95%, і вирішили, що навіщо їм це. Бо більше витрат, ніж шкоди, які наносять ці дрони. От і вони почали шукати якісний стрибок, якісний новий підхід. І зробили стрибок у швидкості.
Будемо дивитись. Буде більше винищувачів, можна буде більш активно ними працювати, бо зараз в нас їх трішечки замало.
А на вашу думку, вже є якісь ознаки, що Росія може поступово переходити до наступної модернізації "Гераней"? І якою вона може бути?
Та ні, більше всього, що з цього проєкту вичерпано все.
Що можна тут додати? Можна вдосконалювати. Вартість "Гераней" починалася десь з 35 тис доларів. Зараз вона наближається до 100 тис з усіма наворотами, з усіма камерами, з антенною "Комета 16" і вже готують "Комету 20".
Камери заднього огляду, меsh-модеми, система зв'язку через LTI-модеми, політ по мобільному зв'язку - все ж це гроші, все це не копійки. І все це накручується, і зараз з цієї конструкції, з цієї концепції вже взято все.
Я думаю, що наступний шлях Росії - це якраз ерзац-крилаті ракети. Бо поки що не вимальовується нічого нового. Їхній гіперзвук виявився "пшиком": ні бойової частини, ні дальності, ні реально гіперзвуку. Так що, на мій погляд, значить, поки що буде досить тривала пауза в нових зразках озброєння.
Завершать роботу з поршневими "Шахедами" - переведуть 100% на реактивні. Все залежить від Китаю. Ми не можемо їм відповісти такою кількістю, тому що Європа не виробляє такої кількості дешевих реактивних двигунів. От як тільки Китай розгорнув серійне виробництво - вони почали бути не авіамодельними, а серійними зразками. Як тільки вони почали виробляти їх великими серіями - система розгорнулася і працює. Бо росіяни самі малопотужні реактивні двигуни створити не здатні. А тим паче зараз йдуть удари по їхніх конструкторських бюро, по їхніх військових підприємствах.
Валерій Романенко - авіаційний експерт, провідний науковий співробітник Національного авіаційного університету (НАУ). Він спеціалізується на історії авіації, сучасних авіаційних технологіях та питаннях протиповітряної оборони.
Як науковець і музейний співробітник, Валерій Романенко бере участь у круглих столах та публічних заходах НАУ, готує доповіді з історії авіабудування та просвітницькі матеріали про видатних конструкторів.
Завдяки поєднанню наукової, експертної та просвітницької діяльності, Валерій Романенко є одним із найпомітніших українських фахівців у сфері авіації, до якого часто звертаються журналісти та громадські організації за поясненням складних питань безпеки та технологій.
