Індія роками робила ставку на винищувачі Су-30МКІ, які самі росіяни називали "одними з найкращих у світі". Свого часу індійці спокусилися низькою ціною літака, і тепер це може зіграти з ними злий жарт.
Нагадаємо, 6 травня 2025 року збройні сили Індії оголосили про початок операції "Сіндур", завдаючи ударів по "інфраструктурі терористів" у Пакистані та пакистанському Кашмірі. Індійці назвали це відповіддю на теракт в Пахалгамі, який стався 22 квітня та забрав життя 26 людей.
Нью-Дейлі задіяв бойову авіацію. По "славних" воєнних традиціях Пакистан майже одразу заявив, що збив п'ять індійських літаків, включно з трьома надсучасними французькими Rafale. Вочевидь, це є перебільшенням, хоча пізніше Reuters повідомив про можливу втрату кількох індійських літаків.
Заява про знищені Rafale виглядає ефектно – особливо, з урахуванням його ціни, яка за останніми даними складає приблизно 280 млн доларів за винищувач.
Проте, не він є головним героєм нашої статті.
Чому так? Дійсно, індійці роками казали про інтерес до французького літака, однак програма MMRCA, яку називали "тендером століття" і яка передбачала закупівлю одразу 126 (!) нових бойових машин звелась у результаті до закупівлі "лише" 36 Dassault Rafale.
Ще одну партію таких машин Нью-Дейлі замовив у квітні. Чекати на них доведеться не один рік.
Таким чином, основним винищувачем індійців залишається російський Су-30МКІ, яких зараз в Повітряних силах Індії нараховується більше 250 одиниць (вражаюча цифра, чи не так?).
Подивимось на склад винищувальної авіації сторін більш детально.
Повітряні сили Індії нараховують:
• Су-30МКІ – ≈ 260;
• МіГ-29 – ≈ 50;
• Dassault Rafale – 36;
• Dassault Mirage 2000 – ≈ 45;
• HAL Tejas – ≈35.
Повітряні сили Пакистану можуть протиставити Індії:
• JF-17 – більше 150;
• J-10 – 20;
• F-16 – ≈ 75;
• Mirage III – ≈ 60;
• Mirage 5 – 80-90.
Зазначимо, що Mirage 2000 є доволі старим літаком, який суттєво поступається як Rafale, так і Су-30МКІ (принаймні, у більш пізніх комплектаціях).
Можна не звертати увагу на національний індійський HAL Tejas, який є відверто провальним проектом і поступається за сумою якостей майже всім вищезазначеним літакам. Також можна не враховувати пакистанські Mirage III та Mirage 5, адже це морально застарілі літаки 60-х років, які будуть замінені на J-10 та JF-17.
Око звичайного українця одразу зупиниться на індексі "F-16", оскільки саме ці літаки зараз воюють з російськими ВКС.
За даними з відкритих джерел пакистанці отримали різні варіанти F-16, зокрема, F-16AM, F-16BM, F-16A Block 15 ADF, F-16B Block 15 ADF, F-16C Block 52+ та F-16D Block 52+. Принаймні останні модифікації є більш смертоносними, ніж українські винищувачі.
Взагалі, коли кажуть "F-16", то мають на увазі "AMRAAM" (ракета середньої дальності класу "повітря-повітря") і коли кажуть "AMRAAM", то мають на увазі, в першу чергу, F-16 (адже це наймасовіший винищувач четвертого покоління в світі).
Справа в тому, що в сучасній війні воюють не стільки літаки, скільки ракети.
І саме від характеристик ракет класу "повітря-повітря" будуть в першу чергу залежати результати повітряних боїв.
AIM-120 AMRAAM давно доказала свою ефективність. Ними збивали і іракські МіГ-25, і югославські МіГ-29, і сирійські Су-24.
Дальність нових версій ракети може досягати 180 км. Головною особливістю ракети є активна радіолокаційна головка самонаведення, яка дозволяє на фінальному відрізку польоту реалізувати принцип "вистрілив – і забув".
Формально Су-30МКІ мають власний аналог AMRAAM-у, а саме – російські ракети РВВ-АЕ (вони ж – Р-77), які також оснащені активними радіолокаційними головками самонаведення.
Однак навіть поверхневий аналіз одразу розкриває відмінності, адже дальність російського виробу приблизно вдвічі менша і складає лише 80 км.
Тут можна пригадати прикордонний конфлікт між Індією та Пакистаном 2019 року, де дали про себе знати недоліки РВВ-АЕ.
За даними індійської телекомпанії NDTV, повітряні сили Пакистану застали індусів зненацька, випустивши по них ракети класу "повітря-повітря" AMRAAM.
Принаймні один винищувач індійці у 2019-му втратили.
Як повідомили NDTV джерела у повітряних силах Індії, бої показали, що російські ракети не відповідають навіть заявленій дальності і не можуть вражати цілі, що знаходяться на такій відстані, на якій працює AMRAAM.
В якості альтернативи РВВ-АЕ для Су-30 індійці в різний час розглядали ізраїльську I-Derby, французьку MICA і навіть Astra Mk1 власного виробництва.
І якщо ізраїльську та європейську зброю ще можна якось порівняти з американською (хоча дальність AMRAAM все одно майже вдвічі більша, ніж у MICA і Derby), то в ефективності Astra є великі сумніви. Адже ракета зовсім нова і може мати "дитячі хвороби", а окрім того Індія не має достатнього досвіду у виробництві такої зброї.
Російський літак має й інші проблеми.
Ще у 2014-му стало відомо, що половина Су-30МКІ індійських повітряних сил прикута до землі через труднощі з обслуговуванням.
Індійці неодноразово звертали увагу на численні збої бортового комп'ютера БЦВМ та відключення багатофункціональних дисплеїв під час польоту (критичні проблеми, які дуже сильно впливають на ефективність літаків).
Вже у 2023-му індійське видання Frontier India повідомило, що винищувачі Су-30МКІ більше не є "передовими літаками", якими вони були під час прийняття на озброєння багато років тому.
Індійці де-факто визнали, що російська РЛС Н011 "Барс" для Су-30МКІ не відповідає сучасним вимогам через застарілу "архітектуру" і має бути замінена на індійську радіолокаційну станцію Virupaaksha з удосконаленою активною фазованою антенною решіткою.
Такі вдосконалення можуть дати певну перевагу над пакистанськими F-16, однак проблема полягає в тому, що головним ворогом для Су-30МКІ у випадку повномасштабної війни стане не він.
Читачі, певно, вже звернули увагу на те, що Пакистан має гігантський флот винищувачів JF-17, також відомих як Chengdu FC-1 Xiaolong. Це новий багатоцільовий літак спільної китайсько-пакистанської розробки.
Його можна називати "легким", "бюджетним" та "перехідним", однак це аж ніяк не робить його менш небезпечним.
Якщо порівнювати JF-17 з основним індійським літаком, то суто формально перевага на боці Су-30.
Наприклад, його бойове навантаження досягає 8000 кг, тоді як бойове навантаження JF-17 становить приблизно ≈ 3500 кг. Однак, як вже зазначалось, в сучасних умовах це вже не грає настільки важливої ролі, як колись. Набагато важливішим є те, яку саме зброю несе винищувач.
І тут JF-17 може неприємно здивувати Повітряні сили Індії.
Нещодавно Пакистан (вочевидь, для залякування індійців) поширив фото своїх JF-17 Block III, оснащених новими китайськими ракетами класу "повітря-повітря" великої дальності PL-15.
Офіційна дальність експортної PL-15E (можливо, на фото саме вона) заявлена на рівні у 145 км, а якщо казати про "звичайний" варіант ракети – PL-15 – то тут дальність взагалі становить 200-300 км.
На представлених фото літаки несуть по чотири PL-15 та по дві сучасні китайські ракети класу "повітря-повітря" малої дальності PL-10.
Це, звісно, не так багато, як можуть взяти Су-30МКІ, однак все одно достатньо для ведення бою. А з урахуванням більшої дальності PL-15 це може дати реальну перевагу китайсько-пакистанському літаку.
Тож, як бачимо, Пакистан за відносно невеликі кошти (один JF-17 оцінюють у приблизно 25 млн доларів) створив численні і загалом добре озброєні ВПС.
Варто також додати, що сьогодні не повинно бути ніяких блюзнірств щодо походження літака – китайці давно довели, що в технічному плані вони давно перевершують РФ та стрімко наближаються до рівня Сполучених Штатів. А отже, немає нічого поганого в тому, щоб купувати зброю саме у них.
Щодо Повітряних сил Індії, то можна констатувати, що вони "затягнули" з переозброєнням, ставши жертвами занадто амбітної програми MMRCA.
Єдиною реальною перевагою Нью-Делі в повітрі у випадку повномасштабної війни можуть бути хіба що 36 винищувачів Dassault Rafale, які можуть застосовувати нову європейську ракету MBDA Meteor з дальністю ≈ 200 км.
У той же час невелика кількість "Рафалів" та велика ціна ракети Meteor можуть нівелювати навіть цю перевагу.
Ілля Ведмеденко
