Йдучи через сільську місцевість в Україні в 1932 році після втечі від свого наглядача з Компартії, Гарет Джонс свідком страшного позбавлення. Люди вмирали з голоду, б’ючись один з одним з останніх сил за крихту хліба.
Тіла лежали на вулиці, поки їх не підбирали й не складали на вози. Попри все це, СРСР продовжував експортувати зерно, створюючи імідж процвітання для Заходу. Останні оцінки говорять, що під час Голодомору в 1932-1933 роках в Україні померло 4 мільйони людей, що становило на той час 13% від всього населення. Однак, у ті роки мало хто вірив репортажам Джонса. Багато політиків, дипломатів і журналістів намагалися дискредитувати його, пише The Economist.
У фільмі «Гарет Джонс», який був представлений на Берлінському кінофестивалі, журналістський пошук правди став стильною і захопливою історичною драмою. Він починається зі сцени, в якій Джонс пояснює своєму босу в міністерстві закордонних справ Ллойду Джорджу, чому підйом Націонал-соціалістичної партії у Німеччині такий небезпечний. Але це викликає лише насмішки. І перш ніж він спробує вказати на сумнівність економічних даних з СРСР, його звільняють через скорочення бюджету.
Читайте такожNew York Times: Фільм про Голодомор в Україні посилає сигнал попередження Європі
Тому Джонс вирішує розслідувати питання самостійно, намагаючись без будь-якої редакційної підтримки отримати прес-візу в Радянський Союз. Він відмовляється миритися з тими ж політичними обмеженнями, як інші журналісти, яких він зустрічає в Москві. Всі вони всупереч правді пишуть про процвітання радянської економіки. Фільм «Гарет Джонс» описує той відчай, насильство і канібалізм, до яких українців довів Кремль. При цьому стрічка уникає сенсаційності чи бездумної жорстокості.
Цікаво те, що головний антагоніст у ній – не хтось з СРСР, а інший західний журналіст – лауреат Пулітцерівської премії й голова бюро New York Times у Москві Волтер Дюранті. Він применшує і приховує злочини радянського режиму. У цей час, Джонс переконаний, що якщо він викриє незручні факти, це обов’язково призведе до дій. А отже світ стане кращим.
Читайте такожWashington Post: Історія Голодомору в Україні повторюється, але тепер в Китаї
Видання пише, що фільм «Гарет Джонс» несе в собі модель для репортерів по всьому світу, навіть якщо інколи журналіст чи інші персонажі виявляються розмінними монетами у грі. Будь-яке вагання, страх чи навіть боягузтво, яке Джонс міг проявити, виключені. Разом з тим, у часи, коли журналістика стала суб’єктом для презирства і наклепів, цей фільм вказує на те, що професія репортера може вимагати праведності, сміливості й навіть героїзму.
