Впродовж кількох днів після арешту журналіста Івана Голунова десятки репортерів і публічних осіб почали буквально вишиковуватися в чергу на проведення особливої російської форми непокори – «одноосібного протесту». Демонстранти в Росії повинні отримувати дозвіл від влади на акції, націленої проти неї ж. Тому щоб уникнути заборони, люди виходять на вулиці самостійно з плакатом в руках. Тим часом, неподалік збирається юрба готових замінити демонстранта, щоб він відпочив.
Як пише The Atlantic, законодавство Росії забороняє стояти двом окремим учасникам одиночних протестів на відстані 50 метрів один від одного. Тож біля головного управління поліції Москви з’явилися три «одиночних пікети», які проводилися одночасно, з метою привернути увагу до арешту журналіста. Влада згодом визнає його помилковим під тиском уваги російських ЗМІ, а також світової спільноти. Протримавши Голунова у в’язниці кілька днів, поліція Росії зняла з нього обвинувачення. А міністр внутрішніх справ РФ оголосив, що звільнить двох офіцерів за цей арешт.
Однак, окрім ілюстрації лазівок у російському законодавстві щодо протестів і приниження деяких чиновників, епізод з Голуновим викриває ще одну проблему: Володимир Путін не контролює події в Росії й діяльність його силового апарату. Хоч російський автократ дійсно має надзвичайну владу в країні, останній епізод викриває дисонанс між тим, як його бачать за кордоном, і межами його можливостей в реальності.
Читайте такожNew York Times: Путін відродив диктатуру спецслужб часів СРСР
Голунов працював репортером на сайті Meduza. Незадовго до арешту він писав про корупційні справи заступника мера Москви Петра Бірюкова, а також про причетність офіцера розвідки Росії у сумнівному похоронному бізнесі. Журналіста звинуватили у торгівлі наркотиками, хоча він стверджував, що йому підкинули речовини. Його арешт затьмарив Економічний форум в Санкт-Петербурзі, який мав особливе значення для Путіна. Адже його учасником цього року став лідер Китаю Си Цзиньпін.
«Весь прес-центр форуму говорив лише про Голунова. Ніхто не міг зосередитися на Путіні й Си Цзиньпіні», - сказала заступник головного редактора «Эхо Москвы» Ольга Бичкова.
Згідно з даними компанії Brand Analytics, в останній день форуму в Санкт-Петербурзі ім’я журналіста згадали в соціальних мережах 34 тисячі разів. І це більше, ніж навіть ім’я самого Путіна. Коротше кажучи, епізод відвернув всю увагу суспільства від зустрічі з китайським лідером, на широке обговорення якої російський автократ розраховував. Навряд чи це те, чого прагнув уряд від початку.
«Не Кремль хотів кинути Голунова за ґрати», - сказала виданню директор Human Rights Watch у Москві Тетяна Локшина.
Арешт журналіста і його швидке виправдання стало останнім прикладом того, що у влади Путіна існують межі. Аналітики й критики кажуть, що існує певний рівень свободи дій для урядовців і чиновників зі служб безпеки, які переконані, що можуть діяти за мовчазною згодою Кремля.
Читайте такожBloomberg: Навіть власний уряд не вірить обіцянкам Путіна про покращення в Росії
Приміром, на початку цього року прем’єр-міністр Дмитро Медведєв з усіх сил намагався в Сочі переконати бізнесменів і економістів у тому, що Росія – стабільна для інвестицій країна. А наступного дня спецслужбі арештували американського інвестора Майкла Калві.
«Серед московських еліт ходить популярний жарт про те, що Путін – лише аватар російських спецслужб. Він живе у бульбашці, його годує система і він більше не може її контролювати», - сказав російський опозиційний політик Дмитро Гудков.
Найкращим доказом правдивості цього жарту видання називає отруєння колишнього російського шпигуна Сергія Скрипаля і його доньки на території Великої Британії. Жертви змогли вижити. А винними у нападі виявилися два агенти російської розвідки. Москва, звісно ж, заперечувала свою причетність. Але через міжнародне обурення низка столиць Заходу видворили російських дипломатів, які були шпигунами.
«Операції на кшталт цієї або арешту Голунова можуть відбуватися не з благословення російських лідерів, а в сірій, напівкримінальній зоні, яку Путін не може контролювати», - сказав виданню прокремлівський політолог Юрій Крупнов.
