Як пише National Interest, план SAC передбачає «систематичне знищення» міських промислових цілей радянського блоку, допускаючи умисні чи побічні удари по «населенню» у всіх містах. Зокрема, постраждати повинні були Пекін, Москва, Ленінград, Східний Берлін, Варшава.
Читайте такожForeign Policy: Майбутнє на Землі буде страшним через п’ять ключових проблем
«Цілеспрямований удар по цивільному населенню прямо суперечило міжнародним нормам того часу, які забороняють атакувати мирних людей як таких (на відміну від військових об’єктів поблизу з цивільними)», - пояснили в Архіві національної безпеки США.
Розсекречений американський документ складається з 800 сторінок. Більшість з них зайняті переліком цілей і їхніми кодовими номерами. Планувальники SAC в 1959 році вважали, що можуть завдати ефективний удар за допомогою 2130 бомбардувальників B-52 і B-47, а також допоміжних літаків RB-47 при супроводі винищувачів F-101. На додачу в розпорядженні американських військових в ті часи було 376 ядерних крилатих ракет і ракет, які запускалися з борту бомбардувальників. Крім того, були балістичні ракети середньої дальності з ядерними боєголовками. Також в 1959 році, до винайдення міжконтинентальних балістичних ракет, вважали, що у ракетної зброї надто низькі шанси вдарити по цілях. Тому пілотовані атаки бомбардувальників розглядалися як головна зброя.
Читайте такожBBC: Генсек НАТО радить світу звикати жити під прицілом ядерних ракет Росії
Оскільки SAC був дуже зосереджений на знищенні повітряної вогневої сили СРСР, ядерні бомби розробляти так, щоб вони вибухали на землі, а не ще в ході вільного падіння. Повітряний вибух згенерував би більшу кількість тепла і радіації. Однак, американські планувальники були зосереджені на максимально нищівному вибуху, який повинен був знести радянські літаки й бази ВПС. Звісно, такі удари мали супроводжуватися певними побічними ефектами.
«Хоч аргументами проти наземного вибуху і вірогідність радіоактивного зараження дружніх сил і людей були враховані, потреба у перемозі в битві за повітряну силу переважає всі інші міркування», - вважали в SAC.
Втім, визначення повітряної сили СРСР в американському відомстві було досить широким. Воно включало будь-які командні й промислові центри, які могли б послужити кампанії військово-повітряних сил Кремля. Тому Москва була позначена як місце розташування численних військових командних центрі, заводів з виробництва ракет і літаків, лабораторій з розробки ядерної зброї, а також нафтопереробних заводів.
Читайте такожThe Atlantic: «Чорнобиль» нагадує, як світу пощастило з розпадом СРСР
Видання пише, що стратегія SAC, попри початок ядерної ери, більше нагадувала план американських бомбардувань в Німеччині і Японії в часи Другої світової війни. Зосередження на ВПС і авіаційній інфраструктурі СРСР було знайомою метою для командирів B-17 і B-29. Втім, ця стратегія 50-х років більше схожа на план ведення довгої війни, яка могла б початися після першого обміну ядерними ударами за умови, що Радянський Союз зміг би налагодити масове виробництво бомбардувальників і ядерної зброї. Чи мала стратегія SAC сенс? Краще спитати, кому тепер яке діло. На щастя, людству вдалося уникнути перевірки цих документів на ефективність.
