«Без Путіна» - це те, як молодь в Росії сьогодні описує концепцію чогось невідомо. І це не безпідставно. Більшу частину свого життя вони не знали іншого лідера окрім Володимира Путіна.
Однак, всі в Росії включно з самим президентом країни добре знають, що він не може обіймати свою посаду вічно. Ось чому Путін, який так чи інакше керував країною з початку нового століття, тепер поступово прокладає шлях для поступового виходу, а також до великих змін у всій системі управління в Росії. Про це пише приватна аналітично-розвідувальна компанія Stratfor, нагадуючи, що російський президент запропонував конституційні зміни, націлені встановити більш інституційну форму правління через баланс між різними гілками влади. По-суті Путін намагається захистити свою спадщину, поступово змінюючи персоналізовану форму правління в Росії, яка працювала з моменту розвалу СРСР, до такої, яка опиралася б на інститути.
Читайте такожAssociated Press: Довічне правління лідерів Росії й Китаю буде проблемою для Заходу
Однак, такі плани не пройдуть без проблем. Фракційність правлячої еліти й електоральний тиск з боку опозиційних партій можуть призвести до того, що «Единая Россия» втратить панівне становище в парламенті. Це призведе до почату великого політичного розбрату, а можливо і до зміни режиму, якщо опозиційні партії отримають контроль над парламентом. Лишаючись при владі з 1999 року, Путін буде 71-річним, коли його поточний президентський термін завершиться в 2024 році. Конституція зобов’язує його поступитися місцем комусь іншому, адже не можна бути президентом більше ніж два рази поспіль.
Звісно, Путін може вчепитися за владу й зберігати своє правління в Росії в різних формах. Але навіть так подальший перехід неминучий. І запропоновані ним поправки проливають світло на те, яким може бути майбутнє. Згідно з вірогідними змінами, Державна Дума отримати право обирати уряд включно з прем’єр-міністром й іншими федеральними міністрами. Зараз у Росії президент призначає кандидатів на ці посади.
На додачу запропоновані поправки обмежать владу майбутніх президентів, дозволяючи їм обіймати найвищу державну посаду лише двічі загалом. Це означає, що наступники Путіна не зможуть повторити його трюк, щоб продовжувати своє правління до смерті.
Читайте такожУ Кремлі прокоментували ідею зробити Путіна "верховним правителем" РФ
В нинішній формі президентство в Росії – це так звана «модель супер-президента», яка наділяє володаря цієї посади широкою виконавчою владою, яка виходить за межі глави держави чи головнокомандувача Збройних сил. Він має право прямо обирати голів так званих «силових міністерств», а саме МЗС, МВС, міністерства оборони, надзвичайних ситуацій й міністерства юстиції. Й всі ці міністри звітують безпосередньо перед президентом.
Останній також може призначати й звільняти прем’єр-міністра, хоч і за згоди Державної Думи. Але президент також може розпускати парламент, якщо той не схвалить висунутого ним кандидата на роль голови уряду тричі поспіль. Крім того, глава держави очолює також раду національної безпеки й Національні збори. Також він має теоретичне право управляти країною через накази, якщо вони не суперечать конституції. На практиці, однак, президентські накази мають силу законів, що фактично дає главі держави владу диктатора.
Путін отримав велику користь від системи «супер-президенства», встановленої його попередником Борисом Єльциним. Однак, було й багато зловживання владою. Роки Єльцина запам’яталися як період великого домінування олігархів, відомих як «сім’я». Вони оточили лояльного Єльцина й отримували великі доходи від корупції й близького до анархії становища. За два десятиліття свого правління Путін доклав багато зусиль до того, щоб відновити російську стабільність й владу. Вочевидь, він не хоче, щоб його наступник зміг перекреслити його роботу.
Путін, однак, багато запозичив у своїх попередників за всю історію Росії, не даючи чіткого уявлення про його відхід від влади. За кулісами різні фракції й особи в Кремлі борються за владу над Росією після Путіна. Хоч нинішній президент успішно придушує ці битви, він добре розуміє, що майбутній лідер без його сили може легко занурити Росію в глибоку кризу. З цієї точки зору, його зміни до конституції мають сенс. Оскільки перехід до системи, заснованої на противазі різних гілок влади, може дати більший баланс.
Відмова Росії від централізованої й заснованій на культі особи системи все ж зіштовхнеться з серйозними викликами. Наразі п’ять партій працюють в російському парламенті. Але над законодавчими можливостями домінує «Единая Россия», яка прославилася як партія «без ідеології». Хоча номінально вона правоцентристська. Насправді ж «Единая Россия» представляє широку коаліцію різних зацікавлених груп від лідерів бізнесу до націоналістів й від соціалістів-консерваторів до профспілок.
Читайте такожCNN: Путін хоче повторити успіх лідера Китаю, але він не настільки в безпеці
Якщо поправки до конституції поділять владу над певними сферами серед різних гілок управління, різні фракції «Единой России» можуть отримати не рівні «шматки пирога». Це створить змагання, яке здатне підірвати все управління. Більше того, вертикальна система патронажу в правлячій партії може призвести до загострення боротьби між різними мережами такого патронажу. Адже кожна фракція буде битися проти інших за вплив при відсутності одної особи, яка ділить вигоду між усіма, згідно з нинішньою системою.
Навіть в часи Російської імперії й СРСР деякі російські лідери намагалися перевести країну на більш інституційну модель управління. Але завжди зіштовхувалися з різними проблемами, такими як відсутність незалежного судочинства, систематична корупція й діяльність енергійних радикальних груп. Багато політичних лідерів були схильні вдаватися до насильства, щоб нав’язати іншим свою волю замість пошуків стабільного консенсусу. Такий же виклик буде стояти перед спадщиною Путіна, що може призвести до ослаблення виконавчої влади.
Читайте також"Кощій беззмінний": у Санкт-Петербурзі затримали противників зміни Конституції
Виклики, перед якими Росія постане в майбутньому, включають демографічне скорочення, занепад економіки й втрата можливості проектувати владу за кордоном. Щоб з ними впоратися, знадобиться тверде і легітимне правління. Пропонуючи засновану на консенсусі систему інститутів, Путін сподівається відновити певну віру в російську державу й подбати, щоб вона лишалася сильною й дієздатною без нього. Однак, це легше сказати, ніж зробити, особливо якщо країна скотиться до внутрішнього протистояння.
