Майк Помпео / REUTERS

Так, американців хвилює Україна. І на це є ціла низка причин, які Держсекретарю Майку Помпео варто зрозуміти перед завтрашнім візитом в Київ. Минулого тижня голова американської дипломатії накричав на ведучу радіо NPR Марі Луїз Келлі.

«Він запитав мене: «Гадаєте, американців хвилює Україна?» Він використав слово на літеру F у цьому й багатьох інших реченнях. Він запитав, чи я можу знайти Україну на мапі. Я сказала, що можу. Він попросив помічників принести мапу світу без написів і позначених країн. Я вказала на Україну. Він відклав мапу», - пригадує CNN слова Келлі.

Читайте такожForeign Policy: Україна розчинилася в тумані американського імпічменту

Відео дня

Помпео не хотів, щоб його запитували про Україну. Але другою зупинкою в його турі по Європі й Центральній Азії буде саме Київ, де він проведе два дні. Це відбудеться в критичний момент для відносин між Америкою й Україною. Помпео зустрінеться з президентом Володимиром Зеленським, а також з міністром закордонних справ і міністром оборони, щоб «підкреслити американську підтримку суверенітету й територіальної цілісності України». Для того, щоб візит був продуктивним, Помпео потрібно зрозуміти й засвоїти причини, чому американців цікавить Україна.

Перш за все, Україна – це найбільш родюча й багата на ресурси місцевість у світі. Компанія з захисту врожаїв Adama називає її «найкращим місцем у світі для вирощування зернових культур, чий потенціал у допомозі нагодувати світ зростає постійно». Колись вона була житницею СРСР, а тепер це житниця Європи. Україна багата на чорнозем. Приблизно 30% світових запасів цього ґрунту вкриває майже всю територію країни, площею 603,6 тисяч квадратних кілометрів. Її клімат подібний до того, який спостерігається в штаті Канзас, який Помпео колись представляв у Конгресі. Україна – третій найбільший постачальних аграрної продукції в союзні для Америки країни Європейського Союзу. Вона вважається «аграрною супердежавою світу».

Читайте такожPolitico: Візит Помпео в Україну буде дуже незграбним

У східній частині країни розміщені великі запаси вугілля й залізної руди. Крім того на Донбасі розвинута важка промисловість. Хоча Володимир Путін кинув око на український регіон і запустив масштабну військову кампанію з метою відірвати його від України. Зрештою, до Першої світової війни саме тут відбувалося виробництво трьох чвертей всього російського чавуну. Донбас лишається одним з найбільших промислових районів у Європі. Водночас, через Україну проходить більша частина імпорту російського газу в Європу. Російська компанія «Газпром» забезпечує третину від європейських потреб в газі. І більша частина цих об’ємів проходить через труби в Україні.

Але, напевне, найбільш важливу роль відіграє стратегічне розташування країни й її потенціал. Вона – кинджал демократії в серце автократії Путіна. На піку Холодної війни в України насправді був третій найбільший ядерний арсенал у світі після США й Росії. Звісно, вся ця зброя дісталася у спадок від СРСР.

Україна погодилася прибрати її зі свої території, якщо Росія буде гарантувати її суверенітет. Вочевидь, це не спрацювало, тому що за 20 років після того Москва почала війну проти України й окупувала Крим. Помпео повинен визнати, що якщо Путін так сильно переймається Україною, тоді США точно потрібно це робити теж. А зважаючи на зусилля й гроші, які російський президент витрачає на те, щоб утримувати українські території, то можна сказати, що його дуже цікавить сусідня країна. І він дуже стривожений.

Читайте такожNew York Times: Американці повинні перейматися Україною, Помпео помиляється

«Україна, її уряд й переважна більшість її народу за виключенням невеликої меншини російськомовних людей на сході підтримують інтеграцію із Заходом. Після Євромайдану в 2014 році, який змусив проросійського лідера Віктора Януковича тікати, Україна почала тягнутися до всього західного. Дивлячись на процвітання своїх сусідів Польщу, Угорщину й Словаччину в складі Євросоюзу, українці повалили Януковича, який хотів зупинити кроки їхньої країни до ближчої асоціації з ЄС», - йдеться в статті.

Будь-яка підтримка, яку Помпео й США можуть запропонувати Україні для наближення її до членства в ЄС, допоможе також зірвати низку найбільших мрій Путіна.

«Хоч здається малоймовірним, що Україна зможе піти шляхом інших країн колишнього радянського блоку: Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, Румунії, Естонії, Латвії й Литви, - і приєднається до НАТО. Однак, членство в ЄС все одно буде гіркою пігулкою для Путіна», - йдеться в статті.

І нарешті Зеленський і український народ, вочевидь, помітили, що наступна зупинка Помпео – це Білорусь, північний сусід, який дуже контрастує з Україною. Складаючи графік свого туру, Помпео, вірогідно, не розраховував побачити велику різницю між Зеленським і Олександром Лукашенком, автократичним президентом Білорусі, який керує країною з 1994 року. Або, що гірше, Помпео знає, з ким він зустрінеться в Мінську й використовує візит для того, щоб послати Києву сигнал про те, що в США є альтернативний шлях. Цей шлях лежить прямо через Москву, оскільки Лукашенко й Путін давні друзі й навіть обговорювали злиття їхніх країн в одну.

Читайте такожWashington Post: Зеленський хоче потрапити в Білий дім, але чому?

Правління Лукашенко спирається на тіла його політичних опонентів, яких він кидав до в’язниці впродовж тривалого часу. Деякі з них просто загадково зникли. Непокірних журналістів затримують, їхні комп’ютери й банківські картки вилучають. Дехто з них теж зник.

Натомість в листопаді Зеленський створив Раду свободи слова й захисту журналістів. Минулого жовтня він провів прес-конференцію, яка тривала цілий день на фудкорті в центрі Києва. А коли українська громадянка почала вигукувати свої занепокоєння про місцевих чиновників, Зеленський покинув усе й почав її слухати. Звісно, Україні ще потрібно пройти довгий шлях до справжньої свободи преси. Адже атаки проти журналістів продовжуються. Але заборонивши кореспонденту NPR супроводжувати його заради помсти радіостанції за сварку з Марі Луїз Келлі, Помпео діяв більше в стилі Лукашенка, ніж Зеленського.