Дональд Трамп як той шалений принтер генерує одну "величну" ідею за іншою. Тепер, ось, начебто пропонує замість "Великої сімки" створити "Ядрену п’ятірку" - "Core 5". Майже як чіп у комп’ютері, але чіп хоча б працює. Бо ця ідея – навряд чи робоча. Хоча і сам Трамп, і його "друг" Путін разом з "партнером" Сі теж постійно щось подібне заявляють, апелюючи до підсумків Ялтинської конференції 1945 року – "Нової Ялти". Що саме вони під цим розуміють та що може з цього вийти? Варто розібратися.
Ця ініціатива, якщо вірити виданням Defense One і Politico, є продовженням презентованої днями Стратегії нацбезпеки США, яка, фактично, "виключає" ЄС з усіх геополітичних процесів та прямо пропонує розділити його на сфери впливу. Вашингтон окреслив свою зону впливу у Польщі, Австрії, Італії та Угорщині, які мають розвалити ЄС та "зробити Європу великою знову" (тобто повністю підконтрольною США, як було після Другої світової).
Концепція С5 продовжує цю думку, але виводить її за межі Європи на максимально глобальний рівень. Бо замість G7 тепер буде С5, де ключові голоси будуть не у лібералів та демократів, а у диктаторів, серед яких Трамп, певно, почувається себе значно комфортніше. До нового "клубу великих" запрошують США, Китай, Росію, Індію та – раптово – Японію.
Ту саму Японію, з якою у Трампа особистий конфлікт через мита (це коли японці погрожували США маніпуляціями з їхніми цінними паперами). І хоча вони наче помирилися, але всі розуміють, що це тимчасово, з огляду на те, що першопричини торгового конфлікту між ними не вичерпані. Просто Трампу нема куди діватись у Азії – там лише Японія має можливості хоч якось конкурувати з Китаєм.
Що дуже не подобається Сі. Настільки не подобається, що Японія та КНР вже на межі війни, а самі китайські пропагандисти активно розвивають тему "реваншу за Другу світову".
Цілком у путінському стилі "можемо повторити". "Повторити" щось вони погрожують японцям якраз через те, що США самоусунулися від проблеми Тайваню, і саме японці просто вимушені формувати антикитайську коаліцію для самозахисту у координації з Британською співдружністю (а це, зокрема, Австралія та Нова Зеландія), ЄС та країнами регіону.
Тобто, як мінімум, Японія та Китай вже мають настільки протилежні позиції, що якесь їх об’єднання у єдиний блок виглядає просто абсурдним. Тим паче, що японцям навряд чи кортить вступати у організацію, де 4 голоси з 5 матимуть авторитарні лідери – всі, крім самої Японії (так, Моді теж подає себе як "батька нації" й реваншиста – теж проти Китаю, до речі).
Але це наочно показує те, що відбувається у голові Трампа. Він мріє про переділ світу і живе у реаліях початку Холодної війни, коли капіталістичний та радянський блоки, хоч і були розділені, але мали свої власні зони впливу, де вони робили що хотіли (майже – бо ООН тоді ще щось важив). Це трампівський варіант "Нової Ялти", про яку постійно, як той стереотипний папуга, твердить Путін. В нього це теж ідея фікс, яка "виросла" з доктрини Монро.
От тільки на Ялтинській конференції світ ділили за ідеологічним принципом на соціалістичний та капіталістичний табори, а також на "Третій світ", де ці два табори конкурували за вплив. Та й Рузвельт був демократом. На виборах 1936 року він переміг свого "Трампа" - Альфа Лендона, який майже слово у слово говорив трампівські гасла, пропонував дружбу з Гітлером та експансію у Латинській Америці, блокував Ленд-ліз союзникам тощо.
Насправді, Трамп та той же Лендон хотіли повернути світ до значно більш раннього етапу – до Віденського конгресу, де тодішні монархії закріплювали зони впливу після Наполеонівських війн.
Бо конгрес не пропонував ніякої ідеології, крім консервації влади гегемонів – просто "право сильного" та поділення світу на патронів та клієнтів. Щоправда, туди США не покликали. А ось у Ялту-1945 – так.
Переділ зон впливу у світі давно є "ідеєю-фікс" для Трампа – він це не приховував ще з часів першої його каденції. Так, ще 2017 року відбулася зустріч між тим же Путіним, Ангелою Меркель та Трампом, де російський диктатор запропонував присутніх "об’єднатися", "відкинувши старі ідеологічні протиріччя та геополітичні ігри". Тоді, щоправда, під приводом боротьби з Ісламською державою та "світовим тероризмом", що на той час було у тренді.
Цю ідею вкрай схвально оцінив Трамп. А, ось, Меркель нагадала, що Путін сам є порушником спокою у Європі. У 2017 році це вже розгледіла навіть "короткозора" фрау, яка ще у 2014-2015 роках замість тиску на Кремль підтримувала будівництво "Північних потоків" та роззброєння Бундесверу. Наслідки цієї політики ЄС зараз і розгрібає, адже опинився слабким та беззбройним у "лещатах" між США та РФ.
Тобто вже тоді був "тектонічний розлом" між Європою та американською MAGA-тусовкою, якій путінські ідеї потужно припали до душі. І яка зараз "викристалізувалася" у ту ж трампівську доктрину зовнішньої політики США та у цю "ядрену п’ятірку", ініціативу якої Білий дім наче спростовує, але по кожному пункту окремо з цієї пропозиції чомусь все ж погоджується. Спростовувати почали, коли цю ідею всі учасники (крім РФ хіба) просто висміяли.
Але у американських "самоізоляціоністів" є власний давній наратив – доктрина Монро. Вона з’явилася ще 2 грудня 1823 року, і стала сприятливим ґрунтом для всіх попередників руху MAGA, які називали себе інакше, але думки висловлювали всі ті ж самі.
Ми точно знаємо дату, оскільки саме у цей день виголосив свою промову президент США Джеймс Монро, який фактично "застовбив" за собою всю "американську" півкулю планети. Тобто він наче й за ізоляцію (від Європи), але за експансію у Америці (у Південній у тому числі).
Це було реакцією на той самий Віденський конгрес у Європі, куди молоді Штати просто не покликали. Вважається, що Перша світова відбулася лише у ХХ сторіччі. Але насправді Наполеонівські війни велися на всіх континентах, крім Антарктиди, адже охоплювали й колонії.
Більше того, США були активним учасником тих процесів. Адже колись французи активно озброювали американських колоністів у боротьбі проти англійців. Хоча США не стільки воювали проти Наполеона, пам’ятаючи минуле, скільки викупали в нього американські колонії за гроші. Ті самі колонії, на які претендували європейці (передусім британці), а давали ті гроші, на які французи оплачували свої війська для захоплення Європи. "Business as usual", так би мовити.
Саме внаслідок цієї доктрини США отримали потужний імпульс до експансії й захопили мирним або військовим шляхом майже всю Північну Америку, а також деякі Карибські території, згодом почали втручатися у азійські справи (філіппінці підтвердять) тощо.
І ось це все Трамп мріє повторити, а точніше – "переписати". Для нього Ялтинська конференція це лише продовження цього "періоду величності" часів Монро, Лінкольна (він теж був республіканцем, до речі) та інших президентів, які перетворили 13 маленьких колоній на найпотужнішу державу світу.
Але перетворили саме тому, що європейці чубилися між собою. США розвивалися, так би мовити, "стрибками" - кожен "стрибок" відповідав геополітичній катастрофі у Старому Світі.
Наполеонівські війни (стрибок), Весна народів середини XIX (ще стрибок), Перша світова війна ("перестрибнули" знов у Європу), Друга світова (США вже стали європейським гегемоном), Холодна війна та розпал СРСР. Після "стрибка" 1991 року США стали одноосібним гегемоном, який, однак, "не вивіз" і тепер у кризі.
Отже – Трамп чекає і потурає новій кризі у Європі, щоб США тоді повернулися знов у якості гегемона, та заодно переписали світову історію на свій лад, повернувши "старі добрі часи" епохи колоніалізму та експансіонізму. І С5 якраз для цього й потрібна Білому дому. Інакше як ще розуміти відверті потурання Путіну у нападі на ЄС (скорочення НАТО, митні війни) та провокування внутрішніх криз у Європі?
У цьому й криється його "любов" до Путіна, який розмірковує такими ж реваншистськими шаблонами. Тільки якщо Трамп застряг у постнаполеонівському світі, то Кремль – у "хронічному" "Дні перемоги" після Другої світової.
Власне, "нову Ялту" як формат глобального договорняку між найсильнішими країнами світу з перерозподілом сфер впливу Путін почав пропонувати без устану майже одразу після свого обрання президентом "Залісся" ("висілок" часів Русі), нині відомого як РФ.
Як одразу після утворення Володимиро-Суздальського князівства та заснування Москви ранні московити почали мріяти про перерозподіл відомого їм світу ("збирання Русі", "Третій Рим" тощо – все з цього ж наративу), так потім і ніколи й не закінчували.
Так, в результаті маніакальної експансії замість розвитку згодом і виникла Російська імперія. Важливим етапом у формуванні світогляду та "величі" якої стали ті ж Наполеонівські війни та Віденський конгрес за їхнім підсумком, де вони, власне, офіційно й посіли місце серед "великих держав".
Якби ж не Кримська війна та війна з Японією 1905 року, то Путін би, певно, теж мріяв про XIX сторіччя, а так – лише про 1945-й. Як і КНР, де до 1945 року банально не було ще Компартії…
Ще у Мюнхенській промові Путін заявив про свою ідею перерозподілу світу. Потім повторив у Валдайській промові у жовтні 2014 року, а згодом – у 2020 році. Кожен раз це було пов’язано з Україною та НАТО, адже у 2007-2008 роках нас з грузинами могли прийняти у НАТО, але Меркель це заблокувала. Втім, всі ці заяви показують, наскільки давно Кремль почав готуватися до своєї експансії. А Трамп лише згодом у цю історію "вліз", і тому вважає Путіна чимсь на зразок "наставника".
Попри це, весь геополітичний процес ХІХ і ХХ сторіччя йшов за логікою впорядкування та формування універсальних правил гри – Віденський конгрес, Ліга націй, ООН. Все йшло від "дикого" колоніалізму до правової системи й суверенітету. І США після Другої світової, хоч і з обмовками, але були гарантом результатів багатовікового розвитку. Зараз вони ж хочуть цю систему "відкотити" назад, але поки що не знають, куди саме, бо їм та іншим авторитарним однодумцям заважає купа протиріч.
А також – заважає Україна. Яка стала тим "камінцем", через який спіткнувся Путін та вся його концепція "Нової Ялти". А значить – і "камбек" доктрини Монро для Трампа застряг, і "комуністичної імперії" для Сі. Адже ми повинні були стати прецедентом та демонстрацією сили нових "гегемонів". А вийшов у Путіна "пшик". А якщо ЄС на грудневому саміті доведе свою самостійність та спроможність як геополітичного центру, то це остаточно поламає всі надії експансіоністів. Питання репараційного кредиту та блокування вето Орбана стануть індикаторами.
І результати цих процесів ми побачимо вже у січні-лютому – якраз тоді, коли й Буданов пророкував щось цікаве.
Почекаємо.
