Олаф Шольц вже не перший місяць (і не перший рік) хоче примусити Україну до Мінську-3. Цю ідею в Німеччині неодноразово озвучували на різних заходах, її багато разів тестували в різних медіа, її просували люди з оточення канцлера. Давно відомо: він прагне припинення активних бойових дій без поразки Москви.
Зараз "мирний план" для Шольца виглядає як найкращий варіант розвитку подій.
Річ у тім, що в наступному році вибори, а у нього дуже низький рейтинг, десь 25%. Це - найнижчий рейтинг серед усіх канцлерів за історію. Ба більше, у партії рейтинг ще гірший - 14%. Такого в історії Німеччини теж не було.
Водночас в суспільства є запит на перемогу України. І Шольц хотів би залишитись в історії як той, хто допомагав українцям та знайшов компроміс між Москвою та Києвом. На жаль, фактично це означає примус України визнати втрату суверенітету на певних територіях, окупацію на невизначений термін.
Шольц не може відверто говорити про перемогу Росії. Але всі його дії спрямовані на те, щоб зробити Україні сильно боляче, зробити так, щоб українці страждали, вмирали під бомбардуваннями, щоб це продовжувалось, поки люди не втомляться і не погодяться.
Чому канцлера Німеччини не цікавить інший варіант — мир після перемоги України? По-перше, він не вірить у таку перемогу. По-друге, Шольц прагне зберегти Росію, вважаючи, що після війни німецький бізнес має отримати преференції та компенсації за втрати. По-третє, не можна виключати корупційних інтересів. Можливо, не самого Шольца, але його оточення – людей, які засновували компанії з росіянами та організовували "Дні Москви" вже під час війни. І, якщо Росія інвестує гроші в корумпування американського політичного спектру, то чому ми повинні вважати, що таких інвестицій не було у Німеччину?
Тому мирні заяви Шольца виглядають або як корупція, або як політична тупість. І, в принципі, експертне та політичне середовище це розуміє, постійно тисне на канцлера. На жаль, без результатів.
Загалом світові еліти налаштовані на збереження статус-кво. На їхню думку, існування агресивної Росії, яка шантажує світ ядерною зброєю, є більш безпечним варіантом, ніж перемога демократичної України та розпад РФ.
Це - погляди політичних лідерів, які виросли в стерильних коридорах міжнародних організацій та не хочуть бачити жодних змін поточної ситуації. Вони думають приблизно так: "Україна буде підкорена на півстоліття чи більше… І, що? Країни Балтії були радянськими, Захід не визнавав цього 60 років, але ж, у підсумку, все нормально вийшло!". Простими словами, російсько-українська війна для них - це локальний конфлікт. А перемога України означає радикальні зміни: нестабільність у Росії та посилення Китаю. Хто цього хоче? Ніхто не хоче.
Чи можна це змінити? Лише одним чином. Будь-яка перемога, будь-яка перевага України в цій війні приводить до того, що усі прихильники "Мінську-3" замовкають хоча б на певний час. Тому єдиний аргумент України в цьому питанні — це Збройні сили України та влучні удари по Росії.
Сергій Сумленний, політолог, директор European Resilience Initiative Center (Берлін)
