Попри те, що президент України Володимир Зеленський підтвердив свою готовність прибути на переговори в Туреччину, попри те, що президент США Дональд Трамп очікує на присутність у Стамбулі не лише Зеленського, а й Путіна, я не схильний думати, що російський диктатор туди приїде.
Іноді справді бувають такі зустрічі між лідерами, які можуть сприяти прориву ситуації. І Трамп в такі зустрічі вірить. Але ми маємо розуміти, що навіть якби зустріч між Зеленським та Путіним відбулась, то навряд чи була б якоюсь проривною. Адже між сторонами – занадто великі розбіжності. І розв’язати їх під час однієї зустрічі (тим більше, враховуючи відносини між Путіним, як агресором, і Зеленським, який очолює країну-жертву агресії) практично неможливо.
Загалом тема переговорів в Стамбулі для обох сторін – це як "гаряче вугілля", яке кожен намагається перекинути іншому. Ніхто не хоче виглядати перед Трампом таким, хто не сприяє переговорам. Тому і Україна, і Росія тут воліють перекинути відповідальність одна на одну.
Деякі експерти вважають, що напередодні заявленої дати (15 травня), Росія може здійснити атаку на Україну.
Таким чином Зеленський опиниться в ситуації, коли не зможе поїхати в Туреччину. Або ж, навпаки, росіяни можуть влаштувати провокацію на своїй території, і тоді Путін скаже, мовляв, українці нас атакують, тому не можна поїхати.
Такий варіант розвитку подій не можна виключати, але, думаю, Путін все ж намагатиметься переконати Трампа в іншому. Зараз РФ намагається показати "готовність" до прямих переговорів. Але, аби пояснити, чому Путіну особисто не потрібно їхати до Стамбулу, росіяни будуть використовувати різні витівки, про які ми вже давно знаємо. Приміром, вони можуть сказати, що зустріч лідерів має бути підготовленою. Або, що перша зустріч не повинна бути одразу на найвищому рівні. Також можуть заявити, що не можуть зустрічатись з президентом, який нібито не є легітимним…
Крім того, зараз вони вже розповідають, що мова йде про "відновлення" переговорів в Стамбулі, які розпочалися в 2022 році і які нібито зірвала Україна. Тобто, росіяни знову почнуть озвучувати вимоги, які були в 2022 році.
Дехто вважає, що Путін міг би погодитися на перемир’я, адже це може звільнити його від занадто великого тягаря війни, від фінансових витрат на війну.
Можливо, це й так. Путін дійсно був би в цьому зацікавлений, але на своїх умовах (адже він хоче збереження контролю над окупованими територіями, над Запорізькою атомною електростанцією тощо). Тому, думаю, він хотів би розпочати "переговори" суто для окозамилювання. Мовляв, перемовини тривають, знімайте з мене санкції.
Варто розуміти, що в цій парадигмі він буде пропонувати Трампу business as usual - можливості розробки рідкоземельних металів в Росії, використання ресурсів Арктики, будівництво "Трамп тауер" у Москві – будь що, щоб улестити його. Водночас, Росія продовжить бомбардування України. Саме такий варіант "переговорів" для Путіна прийнятний. І поки що він діє саме в цьому ключі.
На жаль, попри всі дії Росії, її небажання дійсно йти на перемир’я, Трамп ніяк не наважиться бодай посилити санкції проти неї. Дуже шкода, що президент США не може зайняти рішучої позиції та увесь час іде на поступки росіянам. З його боку домінує підхід, що Росія йому потрібна як глобальний гравець, аби розв’язувати питання в інших регіонах, наприклад, на Близькому Сході чи в переговорах з Іраном. Трамп досі вважає, що зможе "відірвати" Москву від Пекіна, хоча приїзд Сі на парад у Москві, показує зворотне…
Тому, думаю, буде продовжуватись дипломатична боротьба.
Олексій Гарань, професор порівняльної політології Києво-Могилянської академії
