На виборах у Євросоюзі значних успіхів досягли ультраправі партії. Однак це було прогнозовано. Про те, що таких політсил побільшає, що в Європарламенті зміниться їх чисельність та різноманіття, говорили багато експертів. А дехто навіть прогнозував, що ці сили взагалі стануть ледве не переможцями.
Втім багато хто ставить питання, чому крайні праві взагалі почали набирати обертів. Той же Вілдерс у Нідерландах, Мелані в Італії, Орбан в Угорщині. І мова не лише про Європу – мова також про Трампа в США. Але ця тенденція бере початок ще в 70-х роках, з початком міграції, коли в Європі почав руйнуватися традиційний уклад. Згодом, близько 15 років тому, на тлі міграційної кризи, розвивалась криза традиційної партійної структури, криза довіри до старих еліт, розпочалося посилення позицій крайніх правих сил. Свою роль зіграла й фінансова криза…
Усі ці фактори стали чудовим підгрунтям для відродження популістичних сил.
Відео дня
І правих у Європарламенті дійсно стало більше. Проте, є важливий нюанс – ці сили розділені щонайменше на дві групи, які між собою не завжди знаходять спільну мову. Тож більшості у Європарламенті вони точно не матимуть, хоча можуть впливати на загальні дебати, на формування різних коаліційних розкладів і так далі.
Всі ці партії мають конкретну думку стосовно війни в Україні. Попри те, що багато з них використовують російські наративи, підтримують тісні зв'язки з РФ чи навіть співпрацюють з ними, ніхто з них не виступив з прямою підтримкою Путіна. Ця думка досі є вкрай непопулярною чи навіть токсичною на Заході. Тому головна теза, яку вони просувають – "треба підтримувати мир". Тобто, виступають за завершення війни на будь-яких умовах.
Умовно, можна виділити ультрарадикальні, чи навіть антиєвропейські праві, а також праві, такі як, наприклад, партія Мелані, нинішнього прем'єр-міністра Італії, які, в принципі, займають достатньо конструктивну позицію. З першими немає сенсу домовлятися, з другими, як свідчить досвід з Мелані, це робити можна. Але в цілому хвилюватися не варто: проєвропейські та проукраїнські сили зберігають більшість у Європарламенті і, на мою думку, позиція ЄП стосовно України кардинально не зміниться.
Ще один момент - ці вибори показали дві важливі тенденції.
Перша – поляризація. Один полюс – це крайні праві, популістичні сили, популярність яких зростає. Вони й надалі будуть так чи інакше впливати на громадську думку. Другий полюс – помірковані сили. І для нас вкрай добре, що ці сили зберігають домінування в Європарламенті.
Друга тенденція полягає у впливі цих виборів на внутрішню політичну ситуацію в окремих країнах. Приміром, поразка Макрона хоч і була прогнозованою, але ніхто не очікував, що вона буде настільки потужною - партія "Національний фронт" Ле Пен отримала понад 30% місць. Тепер Макрон вирішив провести вибори, адже хоче зіграти на контрасті, створивши коаліцію антиправих сил, які об’єднаються проти Марін Ле Пен. Тобто, ставка Макрона на те, що навіть за умови мінімальної перемоги партії Ле Пен у першому турі, в другому всі об'єднаються навколо чинного президента Франції. А чи спрацює це – покаже час.
Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента
