Поки весь світ дивиться на палаючі нафтові термінали Тегерана та чорний дощ над десятимільйонним мегаполісом, у Кремлі тихенько рахують гроші. І є що рахувати.
Бюджет Росії на 2026 рік зверстаний з розрахунку 59 доларів за барель марки Urals. У лютому Urals торгувався по 41–45 доларів, тобто Кремль уже мав дірку в бюджеті. За перші два місяці року нафтогазові доходи впали на 47% порівняно з минулим роком, а дефіцит наблизився до 3,2 трильйона рублів – майже вся річна "норма" дефіциту за два місяці. Центробанк РФ ще в лютому знизив прогноз ціни Urals до 45 доларів (найнижчий рівень з часів пандемії коронавірусу). І тут – нафтовий джекпот.
Операція США та Ізраїлю проти Ірану фактично паралізувала Ормузьку протоку, через яку проходить 20% світової нафти. Brent (на піку) злетів із 73 доларів до 119 доларів за барель, а Urals підскочив вище 70. 10 березня, Brent торгувався в районі 81–93 доларів після різкого падіння, спричиненого натяками Трампа на можливе швидке завершення операції та готовністю G7 відкрити стратегічні резерви. Ринок лихоманить.
Але Путін уже встиг скористатися моментом. На зустрічі в Кремлі він прямо звернувся до потенційних покупців, нагадуючи про "стабільність" російських енергетичних компаній. Мовляв, поки у Персидській затоці літають ракети і дрони, а страховка одного танкерного проходу коштує до 4 мільйонів доларів, ми тут – надійні й передбачувані.
Тобто, той самий Путін, який перекрив Європі газ взимку 2022-го, тепер рекламує себе як стабільного постачальника. Іронія космічних масштабів.
Та найцікавіше – у деталях. Мінфін США видав 30-денний вейвер (до 4 квітня), який дозволяє Індії купувати російську нафту з танкерів, що застрягли в морі. Міністр фінансів країна Бессент назвав це "короткостроковою мірою, яка не принесе значних вигод Росії". Але ось факти: індійські НПЗ вже законтрактували близько 20 мільйонів барелів російської нафти. І якщо раніше Urals продавався Індії з дисконтом 13 доларів до Brent, то зараз – уже з премією 4–5 доларів до Brent. Простими словами, Росія не просто повернулась на індійський ринок, а ще й продає дорожче, ніж будь-коли.
Ба більше, в США вже натякають на можливість зняти санкції з додаткових обсягів російської нафти... Це неабияк розлютило демократів в Конгресі. Адже, за даними Washington Post, Росія передає Ірану розвіддані про місцеположення американських кораблів і баз. Тобто Москва одночасно і допомагає Тегерану бити по американцях, і заробляє на тому, що американці послабили санкції (!).
Трамп, щоправда, заявив, що навіть якщо Росія і передає розвіддані, "це особливо не допомагає". Можливо і так. Але для Москви вся ця історія – історія не про Іран. Вона про гроші та час.
Які тут можуть бути сценарії? Мова може йти про три.
Мʼякий: Трамп оголошує про досягнення військових цілей, протока розблоковується, ціни повертаються в район 70–80 доларів за барель. Росія отримує короткочасний сплеск доходів, але не системну зміну.
Середній: конфлікт тягнеться 3–4 тижні (що сам Трамп і прогнозує), Ормузька протока залишається заблокованою, удари по нафтовій інфраструктурі арабських країн тривають. Ціни утримуються на рівні 100–150 доларів за барель. Росія отримує додаткові 1,5–2 трильйони рублів бюджетних доходів, які частково закривають дірку від санкцій.
Жорсткий: повна блокада Ормузької протоки, 200 та більше доларів за барель, глобальна рецесія. Цей сценарій поки не реалізувався, але ринки його закладали в ніч з неділі на понеділок, коли Brent підскочив до 120 доларів , а Dow Jones впав на 1000 пунктів.
На жаль, кожен долар зростання ціни на нафту – це кров для російської військової машини. Нафтогазові доходи досі становлять близько 30% російського федерального бюджету.
Ще місяць тому Москва стояла на порозі бюджетної кризи і раптом отримала нафтовий бонус, про який навіть не мріяла. Це прямо конвертується у снаряди, ракети і мобілізаційні ресурси.
Росія не розв’язувала війну в Ірані, але робить все, щоб на ній заробити.
Поки Трамп воює з Іраном, Путін продає нафту з премією, отримує послаблення санкцій "на 30 днів" (які, цілком ймовірно, будуть продовжені), передає розвіддані Тегерану, щоб конфлікт тривав довше, і одночасно нарощує обстріли України, користуючись тим, що світові запаси ракет ППО тануть на очах.
Тому на питання: "Чи заробить Кремль на війні в Ірані?" можна дати однозначну відповідь: "Вже заробляє". Мова лише про те, скільки зароблятиме і як довго. І чи вистачить у Заходу здорового глузду не дозволити, щоб війна проти одного авторитарного режиму стала фінансовим рятівним колом для іншого.
Ігор Петренко, політолог, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень
