Коли на Сході країни війна, а зарплати і пенсії тануть на очах, набагато легше пояснювати, що піст – це не тільки їжа. Точніше, піст – це зовсім не про їжу. Саме тому напередодні посту Церква говорить словами Святого Письма: «Їжа не наближає нас до Бога і не віддаляє від Нього» та «Хто їсть, не зневажай того, хто не їсть. І хто не їсть, не засуджуй того, хто їсть». Їжа – це допоміжний засіб, а не мета чи сенс посту.

Піст – це стояння на варті (на посту) власної душі і власного спасіння. Піст – це війна. Війна зі злом: гріхом і спокусами. Піст під час війни – це війна за мир. За мир у власній душі, за мир в суспільстві, за мир в країні. Зло і війну треба перемагати і в собі, і в суспільстві, і на фронті. І починати треба з себе, з власної душі. Український воїн, що на блокпосту чи під обстрілами з «градів», має не вивчати склад харчів, наданих державою чи привезених волонтерами, а постійно зазирати до свого серця і розуму, щоб гнати звідти ненависть, злобу та бажання помсти. Натомість його серце має наповнюватися любов’ю до своєї родини, до своєї землі і до своєї країни. Саме такий воїн може осягнути і втілити у власному служінні слова Христа про те, що «немає більшої любові, як хто душу свою покладає за друзів своїх».

Під час війни, головною молитвою стає молитва за мир та припинення кровопролиття. І в піст вона має свідомо підсилюватися. Намагаючись самі звільнитися від рабства гріха та його спокусливих зазіхань, ми просимо в Бога звільнити нас і від зовнішнього агресора і його зазіхань на нашу землю і нашу свободу. Більш того, під час війни стає зрозумілою і тактика ворога нашої душі і нашого спасіння. А, дивлячись на брехню російської пропаганди, та її наслідки в головах і діях людей, розумієш, чому Святе Письмо і святі отці говорять, що гріховна справа починається з гріховної думки. Звичайна війна є продовженням війни інформаційної, яка, в свою чергу, живить війну, брехнею розпалюючи ненависть.

Саме тому важливими є не тільки традиційні форми посту, але й сучасні. Під час інформаційної війни в суспільстві, яке називається інформаційним, має бути і…

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПІСТ.

Щодня з екранів, моніторів та приймачів на нас виливається велика кількість інформаційного бруду, брехні, маніпуляції – всього того, що можна назвати неякісним, непотрібним та шкідливим інформаційним продуктом. Тому інформаційний піст – це час розібратися з власним інформаційним простором, обмеживши «непісне» інформаційне споживання. Саме в піст варто спробувати оцінити якість і обсяг, а також сенс інформації, що наповнює наш розум. Для того, щоб бути в курсі подій, необов’язково цілий день сидіти біля телевізора або бути постійно онлайн. Інформація про життя – це не все життя. Інформація про проблеми і життя інших – це не всі проблеми вашого життя. Важливо не загубитися у віртуальній реальності, не втратити зв’язок з реальністю власного життя. Недостатньо про добрі справи тільки читати або розповідати, добрі справи треба робити. Недостатньо «лайкати» під проханнями про допомогу у соцмережах, допомогу треба реально надавати. Більш того, для добрих справ фінансування не є обов’язковим. Ми маємо час, сили, добрі слова і завжди можемо віддати частину того, що вже маємо.

ЕКОНОМІЧНИЙ ПІСТ

Все частіше чую: «Який там піст? Криза і так примусила нас постувати! Які обмеження, коли нас і так у всьому обмежили?». Погоджуюсь, що, коли в тебе обмежені можливості, то і постувати легше. Але це тільки тоді, коли ти вже навчений самообмеженню і навчився приборкувати бажання ще тоді, коли в тебе були можливості.

Людина, яка вміє постувати, набагато легше переносить життєві негаразди і економічну кризу. Вона знає, що, насправді, нам не так багато потрібно для життя і є речі, важливіші за їжу і розваги.

Постувати, тобто свідомо обмежувати споживання зайвого, має навчитися і держава, і бізнес. Можливо економічний піст – це шлях виходу з кризи.

Можливо сама криза – це своєрідний піст, необхідний як для того, щоб економіка і держава очистилися від гріха корупції та неефективного використання даних нашому народові Богом багатств природніх та людських ресурсів. Піст є справою добровільною і свідомою, так і вихід з кризи має бути добровільним і свідомим обмеження кожного з нас і країни в цілому. Одночасно збільшується відповідальність тих, кому Господь більше дав, - влади, заможних і здорових за тих, хто за тобою, за сиріт, вдів, літніх, хворих і немічних. Додайте сюди ще й скалічених війною та вимушених переселенців.

До речі, Великий піст нагадує нам біблійну історію про те, як Бог виводить Свій народ з єгипетського рабства через 40-річну подорож по пустелі, де були дані Заповіді як жити, до Землі Обіцяної.

Піст – це шлях виходу з рабства гріху через пустелю обмежень, через переміну розуму (саме так з грецької перекладається слово «каяття»), через страждання, Розп’яття та Хрест до Світлого Христового Воскресіння.

Можливо саме таку модель руху мають обрати ті, хто намагаються вивести Україну з радянського рабства. Сьогодні ми в пустелі кризи і війни, але якщо будемо йти за Богом, будемо виконувати Його Заповіді, нас очікує інша Країна.

Піст завершиться, пройде й криза. Воскреснув Бог – воскресне й Україна!

Георгій Коваленко, протоієрей,

автор проекту #ОТЧЕНАШ та сайту отченаш.укр