Поки що три кораблі Чорноморського флоту Росії з тих, що брали участь в операції з примусу до миру» Грузії, не можуть повернутися на Севастопольську базу.
Суднам необхідно спочатку усунути отримані від грузинської берегової артилерії пошкодження. За даними джерела у ЧФ РФ, у понеділок, 18 серпня, до Криму може повернутися тільки один корабель – з числа допоміжних суден, який також брав участь в бойовій операції.
Тобто, з одного боку, ми маємо підтвердження тому, що кораблі ЧФ РФ, які базуються в Криму, насправді брали участь у військовій операції проти Грузії, фактично втягнувши Україну в конфлікт у якості третьої сторони. З іншого – Кремль не прагне одразу ж поставити проблему повернення кораблів у повний зріст, чекає, як Київ відреагує на можливе порушення указу Ющенка про правила перетину кораблями ЧФ РФ кордону України одним тільки судном.
Схоже, Москва намагається прозондувати грунт. З`ясувати, як далеко Київ збирається зайти в своєму прагненні регламентувати переміщення розташованих на українській території російських військових формувань. І які засоби збирається при цьому використовувати.
Нагадаємо, що минулого тижня Президент Ющенко підписав два укази: «Про порядок пересувань військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації поза місцями їхньї дислокації на території України» і «Про порядок перетину державного кордону України Чорноморським флотом Російської Федерації, який знаходиться на території України». Хоча ані той, ані іншій особливої радості Москві не принесли, зараз нас більше цікавить другий – регламентуючий порядок перетину кордону кораблями ЧФ РФ. А саме той його пункт, що наказує судам ЧФ РФ за 72 години повідомляти штаб Військово-морських сил Збройних Сил і Генштаб України про намір судів ЧФ РФ перетнути кордон. Судячи з усього, Росія, як мінімум, цю вимогу виконувати не має наміру.
Вже наступного дня після підписання указів заступник начальника Генштабу РФ Анатолій Ноговіцин заявив, що в країні один верховний головнокомандуючий, і для Чорноморського флоту РФ «усілякі заяви ззовні не є легітимними».
«Збройні Сили України виконають укази Ющенка, – миттєво відреагував начальник українського Генштаба Сергій Кириченко. І додав, що в Міноборони присвятили якийсь час «опрацьовуванню конкретних заходів» щодо такого виконання. Суть цих заходів залишилася для журналістів таємницею... Що, втім, недивно.
Також державні інституції України до не змогли дійти спільної думки, чи треба застосовувати укази Ющенка до тих кораблів ЧФ РФ, що покинули базу до підписання документів і брали участь в грузинській операції. Скажімо, у МЗС вважають, що оскільки кораблі повертаються на кримську базу після підписання указів, то вони зобов`язані повідомити про перетин кордону за 72 години. А в Секретаріаті Президента – що новий порядок не може бути застосований до кораблів ЧФ, які заявили, що йдуть до Новоросійська, а фактично відправилися в зону бойових дій на Кавказ. «На жаль, документ не має зворотної сили», – сказав Анатолій Шлапак, очевидно, маючи на увазі, що оскільки судна вийшли за кордон України до підписання указу, то і вимагати від них виконання підписаного Президентом нормативного акту при зворотному перетині кордону теж не можна. Чесно кажучи, така позиція виглядає дещо дивною, адже будь-які зміни в законодавстві починають діяти з моменту набуття легітимності (в даному випадку – підписання і оприлюднення), а не з моменту, коли об`єкт їхнього застосування завершив якусь послідовність дій і повернувся у, так би мовити, «стартову позицію». Скажімо, ніхто і ніколи не чув, щоб відносно громадян України, які повернулися з-за кордону після введення в дію нового порядку митного оформлення, діяли старі правила на тій підставі, що зміни були внесені, поки ці люди, наприклад, прожарювалися під турецьким сонечком.
А поки що події розвиваються в повній відповідності з мисливським анекдотом:
- Чого ти там возишся?
- Та я ведмедя зловив.
- Так тягни його сюди!
- А він не йде!
- Ну і біс з ним. Плюнь, йди до нас.
- Так, він не пускає.
І Київ, і Москва нібито мають твердий намір стояти на своєму – щоправда, не зовсім чітко зрозуміло, як і на чому саме. І жодна із сторін, схоже, не уявляє, що може зробити інша у випадку, якщо цю крихку рівновагу буде порушено.
Варіантів насправді не багато. Або кораблі ЧФ РФ спробують повернутися до Криму, не попереджаючи про це український генштаб, або все ж таки виконають вимогу про повідомлення за 72 години. У другому випадку Росія, з урахуванням заяв представників її вищого військового командування, неминуче втратить обличчя і дасть привід для подальшого посилювання умов перебування ЧФ РФ в Криму. У першому – або кораблі ЧФ, що порушують встановлений порядок, автоматично переходять до розряду нелегальних військових формувань (по суті – піратських), або Київ таки спробує перешкодити поверненню суден Чорноморського флоту Росії.
Цікаво, як? Перегородить Севастопольську бухту своїми судами? Тоді ситуація переросте у відкритий дипломатичний конфлікт, і його треба буде якось розв’язувати. Знов-таки як? Досі всі обговорення питань, пов`язаних з перебуванням ЧФ РФ, тягнулися роками. І, зауважимо, без видимого результату.
Відкриє вогонь? Але тоді Україна отримає на руки вже збройний конфлікт з могутнішим у військовому плані північним сусідом.
Частковий вихід з ситуації запропонував в.о. голови СБУ Валентин Наливайченко – попросити ООН і ОБСЄ про створення міжнародної комісії, яка повинна буде розслідувати застосування Росією проти Грузії дислокованих на території України сил ЧФ РФ, і дати висновок: чи суперечать українському і міжнародному законодавству дії кораблів.
Проте дійсно виходом це може стати тільки за додаткової умови. Скажімо, у разі домовленості з Москвою про те, щоб на час розслідування «спірні» судна перемістилися на будь-яку іншу базу – поза територією України. (Для підтримання чисельності кримського «контингенту» їх можна було б замінити аналогічними кораблями з однією обмовкою: тими, що не брали участі в бойових діях в Грузії.) Або повернулися б до України, але на правах так би мовити «арештованого майна». Тобто, щоб ані Москва, ані Київ під час роботи комісії не розглядали їх як бойові одиниці, придатні для використання у військових цілях.
Як би там не було, відкрите зіткнення не принесе користі жодній стороні – і це повинні розуміти і на Банковій, і в Кремлі. Імідж неандертальця, готового гатити дубиною направо і наліво, ще нікого не прикрашав.
Але, здається, найгіршим варіантом розвитку подій (з урахуванням президентських виборів, що наближаються), був би такий: і у Генштабі, і в Секретаріаті Президента відмовчуються на тему, чи отримували повідомлення про те, що кораблі ЧФ РФ мають намір перетнути кордон, як цього зажадав Ющенко, за 72 години. Кораблі повертаються на базу. Жодних санкцій за цим не слідує. У МЗС, СП, СБУ і Мінюсті ще раз пояснюють, що в даному випадку нічого зробити було не могли, мовляв, обіцяні більш жорсткі умови будуть тільки після того, як кожен корабель відмітиться на своїй кримській базі. Або, скажімо, постфактум оголошують, що дозвіл був отриманий, але та сторона, мовляв, просила нікому про це не розказувати.
Олена Перегуда
