Звичайно, світова економічна криза не могла не торкнутися українських гастарбайтерів. Оскільки у зв`язку зі скороченням виробництва і, відповідно, зростанням безробіття в країнах ЄС, США і Росії все важче знайти там роботу стає будь-яким трудовим мігрантам, і зокрема, тим, хто приїхав з України.
Проте згасання буму «заробітчанства», що мав місце в кінці 1990-х і в перші роки нинішнього сторіччя, спостерігається вже декілька останніх років. І на те є низка причин.
По-перше, в Україні з 1999 року не девальвувала національна валюта, а доходи населення росли просто фантастичними темпами – особливо, починаючи з 2004 року. Так, у 1999 або 2000 році українські гастарбайтери раділи заробіткам за кордоном всього в 300 доларів – адже в Україні середні зарплати складали тоді 30 і 45 доларів, відповідно. На початок же 2008 року середня зарплата на промислових підприємствах України досягла вже 350 доларів, а на будівництвах у столиці і великих містах можна було заробити в два-три рази більше. Тому сенс їхати трудитися за кордон для багатьох працівників став втрачатися.
По-друге, неабиякою мірою охолодила трудових мігрантів з України проведена двічі Нацбанком ревальвація гривні – навесні 2005 і 2008 років. Оскільки зміцнення вітчизняної валюти автоматично збільшувало величину доходів українців при перерахунку їх у вільно-конвертовану валюту.
По-третє, однією з основних причин, які спонукали українських громадян їхати на заробітки за кордон, було прагнення зібрати грошей на купівлю житла в Україні. І дійсно, пропрацювавши два-три роки за кордоном із зарплатою всього в 300-400 доларів на місяць, в перші роки нашого століття можна було купити квартиру на батьківщині. Але з 2000 по 2006 рік нерухомість в Україні значно подорожчала, і заробити на житло за його нинішньою ціною стало вельми важко навіть із зарплатами на рівні європейських. І ця обставина змусила відмовитися від виїзду за кордон багатьох українців, які мають роботу вдома.
І ось в останні місяці додався ще один потужний чинник: у зв`язку з посиленням світової економічної кризи стає все складніше не лише знайти роботу українцям, які виїжджають за кордон, але й почали втрачати її багато з тих, хто давно вже там трудився. Що й не дивно – адже опиняються сьогодні без роботи у себе на батьківщині багато німців, італійців, іспанців, англійців, росіян і т.д., які витісняють зі своїх місць іноземців.
В цьому плані викликають певний скепсис заяви, які заперечують це явище. Наприклад, завідуючий консульским відділом при Посольстві України в РФ Володимир Саєнко днями заявив, що «незважаючи на фінансову кризу, можна говорити, що кардинально кількість наших громадян, які працюють на виробництві в Росії, не зменшилася». Однак дипломат все-таки визнає, що певне «некардинальне» зменшення кількості трудових мігрантів таки відбулося. Крім того, він не може точно знати ситуацію с нелегальними «заробітчанами» в Росії, а таких дуже багато. До того ж ріст безробіття в Росії в зв`язку зі світовою економічною кризою тільки розпочався, а далі буде гірше.
До того ж думка інших зарубіжних експертів з цього приводу протилежна. Так, Супачай Панітчпакді, який займає пост генерального секретаря Конференції ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) озвучив минулого тижня прогноз, що через погіршення стану світової економіки об`єм грошових коштів, що пересилаються трудовими мігрантами до себе на батьківщину, зменшиться на 6% наступного року.
При цьому він розповів, що банківські перекази співвітчизників, які працюють за кордоном складають значну частину доходу бідних країн. За 2007 рік, згідно з даними Світового банку, вони досягли $300 млрд. У таких країнах, як Гаїті, Молдавія, Ліван і Гондурас, вони складають до п`ятої частини ВВП цих держав.
У згаданій доповіді представника ООН хоч і не згадується Україна, але українські гастарбайтери також надсилають або привозять на батьківщину дуже великі об`єми іноземної валюти. Зменшення ж надходжень доларів, євро і рублів від трудящих за кордоном співвітчизників є одним з негативних чинників для фінансової системи і економіки України. Про які розміри притоку валюти може йтися?
Згідно з даними Міжнародної організації міграції в Україні (МОМ), за межами країни в 2007 році трудилися близько 3 мільйонів українців. Відправили ж додому вони минулого року грошових переказів на суму від 5 до 7 млрд. доларів. При цьому експерти не заперечують, що реальні об`єми переданих українськими гастарбайтерами на батьківщину коштів значно більші, ніж згадані суми грошових переказів. Висловлювалися припущення, що повна кількість грошей, які надійшли від «заробітчан» до України склала за рік близько 20 млрд. доларів. Для порівняння: весь металургійний експорт дорівнював минулого року 20,8 млрд. доларів.
Як бачимо, сума дуже велика, і якщо останнім часом відбулося зменшення надходжень валюти до України від «заробітчан» у зв`язку зі світовою економічною кризою, то ця обставина стала однією з причин наявного зараз браку ВКВ у країні і, відповідно, девальвації гривні.
Але є й ще один очевидний чинник негативної дії від скорочення кількості українських трудових мігрантів на вітчизняну економіку. Зараз, як відомо, в Україні йдуть масові звільнення працівників на підприємствах металургійної, хімічної, будівельної та інших галузей. А тут ще повернення багатьох «заробітчан», які, певна річ, захочуть знайти роботу в рідній країні! Зрозуміло, що це ще збільшить безробіття і підсилить соціальну напругу в Україні. Як тут не пригадати народну приказку про те, що біда не приходить одна!
Наприкінці варто, мабуть, відзначити, що за останні декілька місяців гривня девальвувала до долара вже більш ніж на 20%. І що сильніше надалі українська валюта падатиме, то більшим буде стимул для співвітчизників їхати за кордон на заробітки. Втім, цей висновок навряд чи когось втішить в Україні.
Михайло Маркелов
