Підписання російсько-українських газових угод спровокувало в Україні початок інформаційної громадянської війни. Супротивники і прихильники газових домовленостей з Росією пускають в хід важку агітаційну артилерію, знаменуючи старт президентської гонки і провокуючи виникнення біполярної країни.
У цьому протистоянні вже не визнають нейтралітету посередників, а полонених стараються не брати. Учасники конфлікту діють гранично жорстко, енергійно розмахуючи документами. У кожного з них своя власна патентована правда, підкріплена «договірною бронею». Очевидно, в Москві задоволені таким розвитком подій, і при необхідності підкинуть ще свіжих документів в полум`я політичного протистояння в Україні.
Необхідно відзначити, що низький рейтинг Президента Ющенка не просто примушує його часто грати за чужими правилами, але і все сильніше виштовхує на маргінес політичного процесу. Інформаційна війна ведеться сьогодні між урядом (очільниця якого знаходиться в опозиції до глави держави) і «газовим департаментом» найбільшої опозиційної партії, лідер якої вважає за краще зайвий раз під обстріл не підставлятися. Можливо, грати другим номером для Віктора Андрійовича психологічно комфортно, але украй небезпечно з погляду політичних перспектив. Поки інші фаворити президентської гонки проводять мобілізацію електорату і здійснюють на нього практично щоденну пропагандистську дію, глава держави залишається осторонь. У результаті в Україні відпрацьовується модель поведінки політиків в рамках парламентської республіки без зміни існуючої моделі державного управління.
Різні телеканали стають плацдармами для інформаційних наступальних операцій, а Юлія Тимошенко і Дмитро Фірташ виступають в ролі рівновеликих ньюсмейкерів. Феномен співвласника RosUkrEnergo, що різко додав в публічності, ще вивчатиметься фахівцями. Сьогодні в деяких випадках Фірташ практично підміняє Віктора Януковича, який вважає за краще відсиджуватися в тихій опозиційній заводі. Прем`єр же продовжує працювати в своєму репертуарі. Її гіпертрофована упевненість в своєму успіхові підштовхується економічною кризою: Юлія Володимирівна добре розуміє, що втрата прем`єрського портфеля для неї означатиме серйозний удар по президентських перспективах. Тому Тимошенко не соромиться щедрою рукою роздавати обіцянки і висувати звинувачення, підвищуючи і без того чималий градус у суспільстві.
Мабуть, поділ країни на супротивників і прихильників Тимошенко цілком відповідає інтересам лідера БЮТ. Тим, хто намагається залишитися на нейтральній смузі і грати в «третю силу», пощади чекати не слід: недаремно леді Ю вже назвала Арсенія Яценюка «проектом Фірташа». Україна почала жити і працювати у форматі президентської кампанії. Дата проведення виборів глави держави ще не визначена, але основні учасники вже стартували в цій гонці на виживання. Економічна криза, схоже, мало хвилює мешканців Печерських пагорбів – вони знають, що на забезпечення їх взаємного протистояння засоби завжди знайдуться.
Напевно, на старті нових президентських виборів не можна говорити про рімейк подій 2004 року, оскільки ситуація серйозно змінилася. Річ не лише в тому, що в суспільстві практично не залишилося моральних авторитетів, а ступінь взаємної недовіри політиків позбавляє перспективи навіть ситуативні і прагматичні альянси. Розчарування і апатія охопили мільйони українців, і політичні видовища не здатні замінити необхідність здобувати хліб насущний. Україну чекає протистояння двох політиків, що заявили про власну опозиційність, хоча один з них продовжує займати пост прем`єра. Політична ситуація посилюється не тільки економічною кризою, яку влада вважає за краще замовчувати, а опозиція не вип`ячувати, але і масштабними зовнішньополітичними викликами. Річна президентська кампанія не тільки посилить існуючі ризики, але і примусить фаворитів президентської гонки пройти тест на патріотизм і наявність державного мислення. Якщо вони не пройдуть його, то наша країна ризикує зіткнутися із загрозою втрати територіальної цілісності.
Євген Магда
