Лідер Чечні Рамзан Кадиров дав інтерв’ю одному українському виданню.
Я насправді теж колись хотіла взяти у нього інтерв`ю. Навіть написала йому на сайт. Офіційний сайт Рамзана Ахматовича – мій улюблений веб-ресурс. Я часто заходжу туди у відділ листів. Вони для мене все одно, що для пенсіонерів передача «Чекай мене». Читаю, як шестирічні чеченські діти, які живуть у Москві, але сумують за Грозним, пишуть листи чеченському президентові, а той їм відповідає, і плачу... Ну я теж написала на сайт Рамзану Ахматовичу, і просила інтерв`ю, практично, уподібнившись чеченській дитині. Ніколи я не писала раніше більш улесливих листів. Я тиждень тренувалася, додаючи в чернетку листи щодня більше запопадливості, але це не допомогло. Ймовірно, попри непробивні лестощі, творцям веб-ресурсу не забракло кмітливості пробити моє ім`я в Інтернеті, і, оцінивши мою справжню стервозність, викинути мій лист у кошик. Чому моїм колегам пощастило більше, детально не аналізуватиму. Знаєте, які в інтерв`ю звучали питання? - Рамзане Ахматовичу, як вам вдалося підняти республіку з руїн, як вдалося перемогти ваххабізм і т.ін... Вони поставили одне гостре питання про Ганну Політковську... Рамзан щодо Ганни «відмазався», а вони й не тисли... Приємніше, напевно, говорити про добре... Тільки в такому разі про Ганну Політковську вони взагалі говорити не мали права. Навіть ім`я її вимовляти права не мали.
Вони говорили про добре... Наприклад, про те, що в Україні ваххабітів більше, ніж у Чечні. І що він Рамзан Ахматович, враховуючи, що в країну прийшли до влади «нормальні люди», готовий типу поспівпрацювати щодо спільної боротьби з ваххабізмом. Цікаво, що практично в один день з виходом інтерв`ю чеченського президента генерал-лейтенант СБУ Олександр Скіпальський у тон Кадирову лякав публіку, що мовляв Україна давно під пильною увагою радикальних сектантських ісламських течій. (Ой, недарма кажуть, генерал-лейтенант СБУ так часто до Москви мотається... Чи не там його екстремізмом налякали?). Але загалом усе логічно. Якщо нібито в Україні є загроза екстремізму, то стає цілком зрозумілим, чому президент нашої мирної країни їздить запакований по вуха охороною і ескортом, недарма в нашому завжди мирному метро раптом стали говорити про можливість терактів, недарма забороняють свободу мирних зборів... Нам намагаються нав`язати страх. Страх - це ж перевірений інструмент для влади, яка не має авторитету. Оскільки від цього стало нудно, я вирішила подзвонити лідерові кримських татар Мустафі Джемільову. Мені подобається той європейський іслам, який він будує в Україні, мені подобається, що серед його помічників є віруючі православні. І врешті-решт, він один з небагатьох українських політиків, у якого є принципи.
– Мустафа-ефенді, давайте якось зустрінемося, поговоримо... Кадиров каже, що в Україні ваххабітів більше, ніж у Чечні...
– Не бійтеся. Що може знати про Україну кремлівська маріонетка, яка сидить у Грозному? У будь-якому суспільстві є радикальні секти, але приводу для хвилювань немає.
– Кадиров готовий допомогти в боротьбі з ваххабітами...
– Скажіть Кадирову, щоб він не потикався до України. А в понеділок я буду в Києві.
У Джемільова спокійний і завжди упевнений голос. Напевно, тому, що пережиті страждання і досвід чесної боротьби за великі цілі дають особливу харизму. Такої харизми ніколи не буде у того, хто катує полонених і стріляє в ліфті в жінку. А добра сила завжди перемагає.
Маша Міщенко
