«Бухара – Урал, Бухара – Урал», була така весела пісня за радянських часів, що символізувала потужність і географічну повсюдність СРСР. Чомусь вона згадалася після того, як інформація про відкладений до Брюсселя візит Януковича стала офіційною новиною. Ця новина, якої чекали ще з п’ятниці, з'явилася в стрічці інших інформаційних повідомлень, і виглядала дуже органічно в їх контексті. Наприклад, парламент залишився на літньому (російському) часі. Наприклад, ще одного свідка Луценка викликають до суду не за повісткою, а за дзвінком служби внутрішньої безпеки. Наприклад, сьогодні Янукович зустрічається з Медведєвим, завтра Азаров - з Путіним... А ще аварія на шахті імені Дзержинського. Російський шлях, на який виштовхують Україну, припускає наявність технічно-інфраструктурних драм. Літаки, що падають, пароплави, що тонуть, шахти з жертвами в середньому по сто людей - це все входить у середній чек «оплати» участі в «Русском мірє». Або Євразійському союзі. Або як там його ще назвуть... Громадянські і політичні свободи пов'язані з можливістю модернізації. Відсутність останніх - це відсутність модернізації й оновлення.
Можна було прийти сьогодні до парламенту і повставляти питання-шпильки регіоналам, типу, вирішили до Європи єдиноосібно інтегруватися? Народ житиме в Євразії, а ви, отримали кеш за те, що в черговий раз продали цей народ, чартерами на шопінг, лікування і навчання до Європи? Європа в Україні вам не потрібна. Адже тоді потрібно буде прикрити нелегальний видобуток вугілля, який ви контролюєте, зробити прозорим грошообіг в енергокомпаніях, повернути безхабарну систему в освіті, нарешті, ймовірно зменшаться «фракційні доплати» за те, що ви працюєте кнопкодавами. Але передумала йти в Раду, тисячу разів бувала на цих брифінгах, бачила без слідів совісті очі прихильників «русского міра» і чула їхні слова про те, що нас ЄС не чекає, що раз Європа не хоче, то нам і не треба, що Європа не повинна вказувати. А ось, до речі, ще одна новина: Путін сказав, що їм не потрібна українізація Думи. Не звольте турбуватися, ваше високородіє. Вам не загрожує українізація, не хвилюйтеся. За українізацію в тому вигляді, якою вона була до Януковича, також, як і за європеїзацію ще потрібно поборотися. Ось із перервою в пару днів подивилася виступ ваш і вашого, як сказав би Азаров, «папередника» Медведєва, ну він у вас транзитним президентом працював, поки ви типу Конституцію дотримували і перерву робили. Ви удвох порожньо й детально відповідали на улесливі запитання майстрів пластикового російського телебачення. Ви ще обидва говорили про модернізацію, про наповнення реальним змістом цього слова. Вже майже п'ятнадцять років «модернізуєтеся», а знову рецесія в Росії? Щось не складається...
Я люблю читати блоги російських лібералів. Вони десятки разів вибудовували прямий причинно-наслідковий зв'язок між політичною свободою і відповідальністю і рівнем добробуту країни. Найулюбленіший блог і пост на цю тему - це ілюстрація досягнень Грузії.
Вибудовуючи порівняльні графіки показників приросту експорту, імпорту, приросту туристів і зовнішнього боргу Росії і Грузії вже після російської агресії, можна побачити дивовижну картину. Не втримаюся процитувати Андрія Ілларіонова:
«З урахуванням ракетного обстрілу й авіаційних бомбардувань майже всієї території країни, вбивств сотень грузинських громадян, сотень тисяч біженців. пропагандистської війни російської влади проти Грузії, постійних спроб купленої опозиції паралізувати суспільне й економічне життя країни – з урахуванням усіх цих чинників те, що змогла зробити Грузія за останні 3 роки, – це справжнє диво.
Диво, що показує, що здатна дати політика свободи навіть в умовах багатократної переваги сил на стороні агресора. І що можуть зробити вільні люди, які захищають від бандитів свою свободу».
Усі події, що відбуваються, в Україні - це схоже на війну і зраду. І мені здається, і жителі Донбасу й жителі Галичини вже добре це розуміють. Нам є кого і що захищати. Хоч би свободу. Хоч би цю голу й босу країну з підлою і жадібною владою. Про яку ми навіть молимося в українських церквах різних юрисдикцій. І хай нас дуже боляче гойдає маятник, разом із яким ми мчимо у бік російського митного світу. Думаю, що зворотний рух почнеться набагато швидше, ніж нам зараз здається. Головне, що в голови наших співгромадян приходить ясність і розуміння, рейтинги політичних симпатій це демонструють дуже яскраво, а сміливість у нас була завжди.
Маша Міщенко
