Багатьом здалося, що невичерпний фінансовий фонтан, несподівано відкритий гарантом Конституції на початку березня, є не лише беззаперечним доказом успіху реформ, а й ознакою їх завершення. Дехто навіть видихнув з полегшенням, відреформувалися, мовляв, може, вдасться вижити. Надія начебто підтверджувалася і майже непоміченим підписанням указу президента про прийняття плану дій щодо втілення реформ — без великих зібрань і гучних промов. Янукович, правда, ще в січні обіцяв підписати указ “за тиждень” — у нього все за тиждень має бути зроблене! Он терористів велів знайти за тиждень — і... як завжди!
Документ виявився, як завжди, цікавим, глибоким, об`ємним — півтори сотні сторінок. Чітко, логічно, системно і послідовно.
Виявилося, що кудись зникло сім реформ. Узимку так старанно втокмачували, що їх двадцять одна, і це тільки початок, а в березні — чотирнадцять, і жодних пояснень від натхненників.
Пам`ятаєте, скільки батьків і матерів було біля колиски реформ два роки тому? Один одного відштовхували, мало до бійки не доходило, хто реформістичніший — Акімова, Тігіпко, Бродський, Колесніков, Клюєв, мало не забув – Каськів! – і всі співали, як усе чітко продумано, сплановано, кожен знає що робити і як.
А зараз? Усі зайняті, всі при більш важливих справах, про що свідчить стрімке зростання добробуту урядовців. Та ж Акімова, наче крім реформи нічим не обтяжена, але як совєцький партизан — вискочить, стрільне в небо — і ховається. Вашингтон, Нью-Йорк, Фонд Карнегі, те-се... Тігіпко час від часу поагітує, але в нього трагічно виходить — мовляв нічого-нічого, от оберете нас восени — дізнаєтесь, що таке справжні реформи... Переконливо, віриться що не бреше...
От хіба що пан Мірошниченко, як останній самурай, з ласкавою посмішкою перед опонентами мечем реформ вимахує. Правда, він і взимку не міг перерахувати хоч п`ять із двадцять однієї, ще судову туди вперто тулив, хоча її в переліку ніколи не було, тут чотирнадцять лишили — з нього все одно питати марно. Що зробиш, людина – член комітету цих самих реформ з дня заснування, звідки йому знати?.. Зате пояснення на будь-який випадок має: а зате в нас реформи!
Чому Тимошенко і Луценко в тюрмах, а одного мера одного столичного міста навіть до прокуратури не запрошують? Зате в нас реформи!
А чому президенти європейських країн відмовилися їхати в Ялту? Ну так реформи в нас!
А чому журналістів і демонстрантів міліціянти гамселять під час мирних зібрань? Так реформи, я вам кажу!
Це Мірошниченко демонстрував свободу слова в ток-шоу “Республіка” 20 травня: вам цікаво дізнатися про причини, мені цікаво потеревенити про наслідки. За Жванецьким: “Ви хочете заплутати мене своїми питаннями — я заплутаю вас своїми відповідями”.
До речі, кажуть, що кількість реформ зменшилась, бо чиновники не могли вивчити всіх назв – надто багато.
Насправді, сім реформ не завершились — просто деякі розділи попереднього плану об`єднали. Щоб це помітити, треба документ прочитати, але сумнівно, що його читали навіть ті, хто писав. Невідомі герої текстових процесорів, електронних таблиць та редакторів пдф-файлів сумлінно розставили по клітинках заходи, терміни та індикатори виконання.
Що має свідчити про втілення медичної реформи? Зменшення смертності, захворюваності, подовження середньої тривалості життя? Помиляєтесь.
От приклади індикаторів:
“Видання акта Кабінету Міністрів України, зазначеного у підпункті...”
“Видання нормативно-правового акта, зазначеного у підпункті...”
“Охоплення електронним реєстром пацієнтів не менше 80% пацієнтів, які проживають у пілотних регіонах”.
“Укладення у пілотних регіонах 100% договорів із центрами первинної медичної (медико-санітарної) допомоги.”
Немає сумнівів, що акти будуть видані, договори укладені, реєстри створені, отже, реформа буде успішно втілена.
Що ви тут лізете зі своїм вимиранням населення?
До речі, про реєстри. Усім відомо про потік інвестицій, що затоплює Україну останні два роки. Щоб жодна копійка, тобто цент, не лишився без державного нагляду, планом реформ передбачено вести реєстри іноземних інвестицій: один – міністерством економіки, другий — агенцією Владіка Каськіва (а то він щось дуже сумний після забивання китайського костиля в українську шпалу). Відомство Порошенка рахуватиме інвестиції, яким потрібна державна підтримка, а Каськів — просто інвестиції. Цікаво, до кого буде довша черга? Натомість Каськіву докинули ще Національних проектів. Усе розумно, прагматично, системно. Нацпроект “Якісна вода” вже дозволив перекачати майже чотириста тисяч з гаком євро з бюджету на рахунок німецької фірми, що гендлює сибірською деревиною. Водночас не перший рік існує державна програма “Питна вода”, яку зараз втілює міністр Близнюк. То матимемо дві води — якісну та питну. Хоч би холодну не відключили...
План дій зі втілення реформ, до речі, передбачає скорочення державних програм на 20%. У Каськіва начебто шансів вижити більше, у нього проект. З іншого боку, батьки Близнюка більш вдало обрали місце народження сина...
Оскільки запланували програми скорочувати, влада цілком послідовно продукує нові: передбачено затвердження десяти програм, хороших і різних: зокрема загадкова “Сто відсотків” (впровадження інформаційних технологій у навчальний процес, виявляється), юмористична “Загальнодержавна програма розвитку конкуренції в Україні на2013 – 2023 роки”, дуже апетитна “Програма енергозбереження для зниження споживання електричної енергії шахтами, які працюють у режимі водовідливу”, та інші, аж до безпеки руху. Додати б ще продовольчу, житлову, та двійко програм КПСС...
На додаток, маємо невичерпну фантазію прем`єра: писав у лютому про злагоджені дії реформаторів - Янукович повідомляє, що прийняв програму енергозбереження, Азаров наступного дня дає доручення Близнюку, Хорошковському і Клюєву розробити програму з такою ж назвою. Show must go on — через три місяці цілком системно найуспішніший маркшейдер планети доручає Порошенку та Бойку зайнятись програмою енергоефективності та енергозбереження. Отже, матимемо три програми. Чи зменшаться енерговитрати? Вгадайте з трьох разів.
Микола Янович народжує програми як сита курка яйця несе. У Дніпропетровську бабахнуло — прем`єр уже доповідає: а ми розробляємо антитерористичну програму! Невже ще до вибухів почали? Поїхав до Катару — буде програма стратегічного співробітництва! Заїхав до Кривого Рогу — буде екологічна програма Кривбасу! Дібрався нарешті до засідання уряду – прийнято Концепцію Держпрограми впровадження електронного урядування! Це тільки за останній місяць.
І нема підстав сумніватися, усе буде виконано — тобто програм і концепцій буде ще більше! Тому, що “кожен виконавець заходу буде мати власний план-графік виконання завдання, у нас не буде такої низької результативності в роботі, які знижують ефективність спільної роботи та заважають швидким та якісним перетворенням в економіці і суспільстві», - наголосив Валерій Хорошковський. Мабуть, свою частину програми енергозбереження нарешті написав. Уявляю, як секретар Радбезу Клюєв кинувся доопрацьовувати свої розділи... За два місяці до промови Хорошковського, на тому ж історичному засіданні уряду 7 березня, Азаров уже ввів проектний менеджмент і персональну відповідальність за виконання завдань, але стройовий генерал армії може й нарядом поза чергою покарати.
Та одну програму таки скоротили. Тепер уряду не треба витрачати час на щорічну програму економічного розвитку. Акімова дуже гарно пояснила, що всі попередні уряди все одно дурню писали, то нащо нам ще азаровська? Ото щоби парламентська капела відволікалася від спостереження за рукою парламентського диригента? Ні, не можна йти на поступки так званій опозиції і підступній канцлерці Меркель: є президентський план реформ — уперед до щастя!
Дуже реформаторська система виходить: президент створює уряд (у якому міністри рівні прем`єру, бо так само призначені особисто президентом), який фактично не обтяжений навіть символічними зобов`язаннями перед парламентом, більшість представників якого, м`яко кажучи, мало переймається інтересами громадян, котрі їх обрали, зате справно реагують на сигнали чарівної руки.
Справжнє народовладдя! І правдиво казав пан Мірошниченко в тому ж ток-шоу: “У нас не монархія!”
Справді, хіба побачиш таку струнку, логічну, ефективну систему керування країною у Великій Британії, Бельгії, Данії, Іспанії, Нідерландах, Норвегії, Швеції? Тепер зрозуміло, чому вони борсаються в хаосі безкінечної економічної і політичної кризи, поки Україна стрімко мчить до нових реформ і програм.
Хіба можна уявити, щоб якийсь із монархів Європи раптом вирішив побудувати піраміду на свою честь — і вся країна радісно кинеться збирати каміння... та ні, не для того – задля будівництва бозна чого, перетворень, звершень, інвестицій, зростання ВВП, розпилювання бюджету, розвитку відкотних технологій і процвітання еліти.
Хіба є в цих псевдодемократій наснага народжувати такі величні плани, реформи і програми?
Дарма дехто, як от Азаров, стверджують, що створенню сприяють ніким не бачені іноземці, які блукають державними об`єктами найвищої категорії безпеки.
Дехто шукає невсихаюче джерело ідей у будинку з химерами навпроти президентської будівлі (не головної, а тієї, що на Банковій), що начебто навіює якісь думки гаранту.
А мені здається, що ці ідеї розносить урядовими коридорами привид, якого вперше побачили у Європі Маркс з Енгельсом більш як півтораста років тому.
Тільки тепер він зветься примарою реформізму.
Віктор Мішковський
