До 14 січня у Золотому залі палацу Потоцьких у Львові демонструватимуть реконструйовану із дорогоцінних металів, коштовних каменів та перлів втрачену реліквію українського народу – корону короля Данила Галицького, – про це сьогодні, 18 грудня, повідомив кореспондент ЗІКу.

Уперше репрезентовану до Міжнародного дня музеїв 18 травня корону Данила Галицького демонстрували в Золочівському замку. Відтепер її можна побачити у Львові. Ціна квитка – 10 грн для учнів та студентів – 5 грн, для сиріт та інвалідів – безкоштовно.

Реконструкція постала внаслідок 10-річних пошуків оригіналу та його іконографії. Аматори, які не полишають думки, що їм таки пощастить натрапити на слід реліквії, намагалися знайти у бібліотеці Ватикану бодай опис зображення корони, яку королю Данилу Галицькому подарував Папа Інокентій IV.

Відео дня

За словами Великого магістра ордену Данила Галицького Ігоря Жука, кілька років з’ясовували, як мала б виглядати реконструйована корона, а виготовляли її у Львові упродовж року київські, волинські та львівські ювеліри. Важить коштовність понад 2 кг.

Директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький вважає, що реконструкція корони важлива для відродження України, її оглядають люди їдуть з Донецька, Запоріжжя, Росії та Польщі.

Історик Віктор Ідзьо розповів, що головним зображенням, на яке спиралися, відтворюючи корону стала печатка Юрія І, де є повне зображення корони. Крім того, брали до уваги те, що приблизно в той час Рим жалував королівські корони ще володарям Литви та Болгарії, відтак деякі елементи у новій короні позичені звідти. «Поки що пошуки не мають успіху, зараз ми сподіваємося знайти хоча б оригінальне креслення корони. Ми вже точно знаємо, що виготовляли корону у Венеції. Точно знаємо, що в цей час виготовлено три корони. Чи є корона у Ватикані? Однозначної відповіді немає. Я також був у Загорському секретному музеї цінностей. Я там бачив щось подібне, але там воно числиться як митра галицьких князів. Чи це воно – я не знаю, а подивитися мені не дали. Цілком можливо, що це така митра перемиських єпископів, яку вивезли під час захоплення росіянами Перемишля», – сказав Віктор Ідзьо.

***Данило Романович Галицький (1201 — 1264) — волинський і галицький князь. Після смерті батька в 1205 році він разом із братом Васильком вів запеклу боротьбу з боярською опозицією і лише в 1238 році «сів» на галицький стіл і об’єднав Волинські та Галицькі землі; у 1239 — 1240 роках князь Данило навіть був володарем Києва. Навала монголо- татарських орд хана Батия сплутала всі його плани, але до кінця свого життя Данило Романович проводив дуже активну зовнішню політику – неодноразово перемагав сусідів: угорців, литовців, ятвягів, поляків, тевтонських лицарів; наполегливо шукав союзників серед північноруських князів для боротьби з монголо-татарами. В останні роки свого життя князь-полководець воєн не вів. Він був похований в своїй столиці місті Холмі. В історію Вітчизни князь Данило Романович Галицький увійшов як розумний і далекоглядний державний діяч і хоробрий воїн.

Подією в житті князя (хоч нема стовідсоткових фактів, писемних джерел, що підтверджують її, а лише опосередковані свідчення), стало прийняття 1253 року від Римського папи Інокентія IV королівської корони у місті Дорогичині (Підляшшя). На думку М.Грушевського: «...папа помочи не міг дати, натомість заохочував прийняти віру католицьку, себто змінити те в чім ріжнила ся від неї віра православна, а для охоти обіцяв Данила коронувати королем...». На медієвіста д-ра М. Котляра, це була не корона, а вінець (смужка золота зi шпичечками), який в ті часи папи римські передавали володарям нижчим за королівський ранг. До речі, їх було виготовлено штук із сорок. Польський історик Є.Місило на науковій конференції у Львові, присвячені 800-річчю з дня народження володаря Галицько-Волинської землі Данила Романовича Галицького, розповів про хід розслідування справи про «корону» князя. Він важає, що корона у ХIХ столітті була перероблена на митру перемишлянських греко-католицьких єпископів, продовжує її шукати у варшавському монастирі отців Василіан. Як відомо, єпископська коштовна митра перебуває у розшуку з часів Другої світової війни.

Корона Данила Галицького має свою історію: 1340 р було отруєно останнього короля Юрія II (Болеслава Трайденовича). 22-27 квітня 1340-го польський король Казимир III Великий, захопив Львів і пограбував княжу скарбницю: забрав корону Данила Галицького, вінець Юрія I, княжий престол, ризи, два золоті хрести. Хоча є й інша версія, як корона Данила Галицького опинилася в Польщі. У князя був літній замок у Перемишлі, в якому він часто перебував. Королівську корону він нібито передав до Перемишльського кафедрального собору Святого Івана Христителя. Там вона перебувала до Першої світової війни. З відступом російських військ з Галичини в 1915-му корону Данила Галицького вивезли до Москви. 1922 р. на засіданні Ліги Націй у Швейцарії канонік Гриник, включений до складу української парламентської репрезентації, порушив перед радянською делегацією питання про повернення корони. Остання змушена була пообіцяти вивчити проблему і повідомити про її результати через Міжнародний Червоний Хрест у Варшаві. І дійсно, через три місяці канонікові Гринику в Перемишлі повідомили, що реліквія перебуває в одному з московських монастирів. Той поїхав за короною і знайшов її обкраденою, понищеною. З неї було знято хрестик, вирвано діамант, обдерто золоту парчу. Після обстеження корони керівники Перемишльської єпархії на чолі з єпископом Йосафатом Коциловським передали її для реставрації до майстерні отців василіян у Чехословаччині. Незабаром відновлена історична пам’ятка повернулася до Перемишля, але без діаманта. Тепер вона вже мала форму митри, тобто літургійного головного убору вищого духовенства.У 1928 р. більшовицькі агенти знову вчинили спробу викрасти корону-митру під час Богослужіння з нагоди коронації чудотворної ікони Матері Божої в Самборі на Львівщині. Однак ця операці ябула зірвана.

Після початку Другої світової війни у 1939-му за вказівкою перемишльського єпископа Йосафата Коциловського корону-митру розібрали й сховали в підземеллі єпископських палат. Точніше, з неї зняли коштовності (коштовні камені, золото), які запакували, облили цементом і закопали. Сама митра залишилась у канцелярії єпископату. Після війни ці коштовності опинились у Варшаві в руках польської УБ (аналог московського КДБ).

За іншою версією, Йосафат Коциловський у 1942 році, боячись, що німецькі окупанти можуть пограбувати цю історичну реліквію, вирішив передати її на зберігання до Ватиканського музею. Її перевезли до Риму італійські священики, що перебували в той час при італійській армії, яка воювала спільно з німцями проти СРСР. У той час італійці мали один із своїх штабів у Перемишлі і могли своїми військовими поїздами, які гітлерівці не контролювали, їздити до Італії.При відправленні корони-митри до Ватикану єпископ Коциловський у супровідному листі зробив застереження, що після закінчення війни ця реліквія має бути повернена або греко-католицькій церкві в Перемишлі, або, в разі її відсутності, урядові Української держави.

ЗІК