Народний депутат України Леонід Грач написав відкритого листа Філіпу Кіркорову, в якому нагадав співакові про його "перше заслужене високе звання" і передав настанови своєї "дуже мудрої бабусі".
Повний текст відкритого листа Грача "заслуженому діячеві мистецтв Автономної Республіки Крим Філіпу Кіркорову" розміщено на офіційному сайті нардепа:
"Шановний Філіпе Бедросовичу! Пишу під враженням Вашого інтерв`ю, яке відбулося на Російському Першому телеканалі у відомій передачі Пусть говорят з авторитетним і високопрофесійним телеведучим Андрієм Малаховим минулої п`ятниці, 10 грудня. Ви опинилися у важкій життєвій ситуації, і можу погодитися з Вами, що не можна судити людей, не розібравшись, а тим більше бити лежачого. Сьогодні проти Вас злостивці і заздрісники плетуть підступи, дочекавшись відповідних для цього моменту неприємностей, що відбулися у Вашому житті, а в пресі розв`язана дискредитація Вашого імені.
У зв`язку з цим я згадав далекий 1990 рік. Тоді, на початку Вашої творчої біографії, Вам не вдалося завоювати лаври переможця у всесоюзному фестивалі Кримські зорі, в якому Ви брали участь. Я як секретар Кримського обкому партії особисто мав відношення до організації та проведення фестивалю - з тієї причини, що фестиваль проводили у місті Ялта. А мій справжній по життю друг і відомий маестро радянської естради народний артист СРСР Юрій Богатиков був у складі журі конкурсу. Тоді, на превеликий жаль, Вас не визнали лауреатом конкурсу. Незважаючи на те несправедливе рішення журі, Ваш талант пробив дорогу і голос зазвучав по всьому світу. Але ця невдача запала в душу такому з великих людей сучасності, до яких, поза сумнівом, належить Ю.І. Богатиков. Ця невдача запала в душу і Вашим шанувальникам, які оголосили подібне ставлення до Вас незаслуженим. Але Ви тоді не зламалися, і за десять наступних років стали майстром естради - як прийнято говорити, зіркою першої величини.
У 2000 році, коли Ви були на гастролях в Криму, Юрій Богатиков проявив ініціативу і переконав мене, тоді очолюючи Верхову Раду Криму, присвоїти Ф. Кіркорову звання Заслуженого діяча мистецтв Автономної Республіки Крим. І це було Ваше перше заслужене високе звання. В аргументах Юрія Йосиповича прозвучала фраза, яка врізалася в мою пам`ять: "Я зробив десять років тому помилку, не визнавши Філіпа лауреатом конкурсу, і хочу зняти камінь зі своєї душі. Тому переконливо прошу зрозуміти мене і підтримати". І через кілька днів ми разом з ним у присутності переповненого ялтинського кіноконцертного залу Ювілейний під град овацій оголосили про це, і я вручив вам диплом лауреата і вищий знак визнання Автономної Республіки Крим. Таким чином, Ваше ім`я безпосередньо стало причетним до кримської історії. І Ви можете сміливо вважати себе кримчанином.
У цей важкий для Вас час я звертаюся до Вас зі словами підтримки - як до неординарної творчої особистості, людини, чиє життя переплелося з біографією Криму, чий талант сьогодні є народним надбанням не тільки України і Російської Федерації, а й України і всіх пострадянських республік, а також, як прийнято тепер говорити, країн далекого зарубіжжя. Ціную Вас як особистість, ціную Ваш талант, і вважаю, що талант, як дар Божий, повинен бути понад усе, які б негаразди не трапилися в житті. Істинний талант належить не тільки Вам, але і всім мільйонам, що цінують і люблять Вашу творчість. А тому Ви не має права ні сумувати, ані опускати руки. Ви повинні знати, що Ваші пісні люблять і цінують. У кожного бувають в житті помилки. Думаю, що після пережитого інциденту Ви вже зробили відповідні висновки. І це видно по телепередачі Андрія Малахова, в якій Ви, практично на весь світ, визнали, що не праві, і перепросили постраждалу.
Але коли людину починають цькувати, принижувати, зраджувати, тоді це стає актом підлості. Ми, в цей важкий для Вас і Ваших прихильників час, побачили по-новому внутрішній великий духовний світ людей, хто Вас зрозумів і став на шлях підтримки і захисту, так і тих, хто Вас зрадив, хто цьому злісно радіє, перш за все маю на увазі тих, хто належить до Вашого естрадного цеху. Гадаю, що Ви повинні і далі продовжувати виступати з естради, йти по життю, як кажуть, з пісень. Ваша творчість потрібна людям.
У зв`язку з цим хочу згадати, як колись в житті мені давала настанови моя дуже мудра бабуся, яка мала всього чотири класи освіти церковнопарафіяльної школи. Одного разу вона мені сказала: "Синку, у житті найбільше бійся своїх". Ви повинні знати, що крім Вашого пісенного цеху є ще багато мільйонів громадян, які не тільки засмучені тим, що трапилося, але і переживають, і підтримують Вас. Головне в житті: не зламатися, не звернути зі свого шляху. Ці слова пише вам людина, яка останні два десятиліття випробувала на собі неодноразово заповіти своєї бабусі і при будь-яких крутих поворотах у своїй долі не зламалася".
Нагадаємо, 6 грудня під час репетиції виступу на церемонії Золотий Грамофон Кіркоров у різкій формі висловив невдоволення спрямованим на нього прожектором. Другий режисер церемонії Яблокова попросила співака дочекатися налагодження світла, однак він відповів нецензурною лайкою, підбіг до жінки і почав її бити. ЗМІ повідомляли, що потерпіла подала заяву в міліцію з проханням порушити кримінальну справу і відмовилася від мирової угоди. Пізніше Кіркоров публічно перепросив Яблокову. Він заявив, що в жаху від події, і пояснив свою поведінку серйозною хворобою, нападами якою він страждає двічі на рік і яка супроводжується втратою пам`яті.
9 грудня співак Кіркоров повернувся з Ізраїлю, де пройшов обстеження в неврологічному відділенні клініки Тель-Авіва. На наступний день в ефірі Першого каналу в програмі Пусть говорят відбулося ексклюзивне інтерв`ю з Кіркоровим, яке Андрій Малахов взяв у артиста прямо в лікарняній палаті. Під час інтерв`ю співак виглядав дуже пригніченим, і говорив, що йому "соромно жахливо" за напад на телережисера, і що він "не мав права робити те, що зробив".
