Гренландський кит, що мешкає в Арктиці, вважається не тільки ссавцем, який найдовше за всіх може прожити, але й, згідно з даними, його вагу можна порівняти з автобусом, пише IFL Science.
Видання зазначило, що наразі на Алясці можуть плавати гренландські кити, які були живі ще в 1851 році, коли була написана книга "Мобі Дік".
Пояснюється, що вчені дізналися про довголіття гренландських китів завдяки кільком незвичайним підказкам. У 2007 році мисливці-корінні жителі Аляски знайшли кам'яний наконечник гарпуна, встромлений у жирне тіло гренландського кита.
В публікації йдеться, що цей характерний гарпун був ідентифікований як запатентована зброя, популярна в період з 1885 по 1895 рік. Завдяки цій знахідці й вдалося встановити вік кита приблизно в 115 років.
Окрім цього, як йдеться в статті, більш точні вимірювання можна отримати з очей китів. Вся річ в тім, що їхня очна лінза містить амінокислоту під назвою аспартат, яка буває ліво- та правосторонньою.
Зазначається, що протягом життя вони можуть накопичуватися шарами, причому обидва варіанти зустрічаються з передбачуваною частотою. Вивчаючи співвідношення лівосторонніх і правосторонніх очних лінз, вчені можуть визначити вік кита.
Видання розповіло, що в дослідженні, яке проводилося в 1999 році цей метод був застосований до очей 48 гренландських китів, на яких протягом кількох десятиліть полювали корінні народи Аляски. Як вдалося встановити, чотири з гренландських китів, як уточнюється, то були усі самці, були старші за 100 років, а вік одного з них, за оцінками, становив 211 років.
Примітно, що гренландські кити (Balaena mysticetus) незвичні завдяки тому факту, що майже все своє життя проводять у водах Арктики та Субарктики, високо в Північній півкулі.
Цілком ймовірно, вони чудово пристосовані до цього крижаного середовища. Все тому, що їхнє кремезне тіло та величезна маса, а бувають гренландські кити довжиною до 18,8 метрів та вагою до 90 710 кілограмів, допомагають зберігати тепло. Окрім цього, в них є ізолюючий шар жиру, товщина якого може досягати 50 сантиметрів.
Гренландські кити ще відрізняються від інших китів тим, що вони не мають спинного плавця, що дозволяє їм з легкістю плавати під морським льодом. Замість зубів для їжі вони мають довгі гребінчасті пластини, які діють як гігантські сита. Вони ковтають морську воду, а потім виштовхують її через вуса, утримуючи тисячі дрібних здобич, таких як криль та інший зоопланктон.
Примітно, що більші тварини, як правило, живуть довше, ніж менші. Науковці припускають, що довге життя гренландських китів, можливо, пояснюється дуплікацією гена CDKN2C, який пов'язаний із зупинкою клітинного поділу та запобіганням запрограмованій клітинній смерті.
Наводиться приклад, що сині кити можуть досягати віку до 90 років й багато інших великих китів також мають відносно довге життя, але ніхто в цьому плані не може зрівнятися з гренландськими китами.
Інші цікаві відкриття про тварин
Раніше УНІАН повідомляв, що американський еволюційний біолог із Ратгерського університету Скотт Треверс розповів, що процес одомашнення собак був поступовим і різним у багатьох регіонах. Треверс поділився, що скам’янілості натякали на появу "собачих" рис понад 30 тисяч років тому. Однак, генетичні дослідження вказували на значно пізніше відокремлення собак від вовків. За словами Треверса, їхній аналіз показав, що предки сучасних собак відокремилися від вовчої лінії ще до останнього льодовикового максимуму, а це набагато раніше, ніж вважалося за попередніми оцінками.
Також ми писали, що вчені з Каліфорнії дійшли висновку, що шимпанзе у природному середовищі постійно споживають значні дози етанолу, який є у ферментованих фруктах. Вказується, що в новому дослідженні вперше виміряний вміст алкоголю у плодах, які доступні шимпанзе в Уганді та Кот-д'Івуарі, говорить про те, що ці тварини можуть отримувати еквівалент понад двох стандартних алкогольних напоїв на день.
