Мовознавці кажуть, що суржик робить мову примітивною. І дещиця правди в цьому є. Можна скільки завгодно казати, що суміш української та російської мов – це жива побутова мова, і вона має право на існування, бо ніби додає мові душі та колориту, але це всього лише виправдання. Нам чомусь легше вигадати купу пояснень, чому вживаємо ті чи інші слова на позначення предметів та явищ, лиш би не копирсатися у словниках і не пропустити свій словниковий запас через умовне "сито", в якому залишаться усі росіянізми.
Чомусь нам важко в побуті відмовитися від слів, які не додають українській мові краси. Скажімо, багато українців досі активно вживають слово "утюг". "У мене поламався утюг", "Вибрала собі новий утюг", "Мені потрібен гарний утюг, бо старий псує речі", - можна почути то тут, то там. Але так говорити не можна, якщо ви не боїтеся рухатися вперед і вдосконалювати свою українську.
Річ у тім, слово "утюг" - це типовий суржик, воно є у переліку словника Анти-Суржик. Хоча, як не дивно, слово "утюг" можна знайти і в деяких відомих словниках, зокрема, у Тлумачному словнику української мови (СУМ), де досі чомусь багато русизмів:
"Утюг, чол. 1. Те саме, що праска. Електричний утюг не виключався ні на мить; він розжарився так, що, здавалося, шипів навіть від погляду (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 240).
2. спец. Пристрій для вирівнювання, згладжування ґрунтових доріг, полів і т. ін. Для згладжування поверхні поливного поля застосовують також металеві і дерев'яні утюги — кінні і тракторні (Механізація і електрифікація.., 1953, 310); Вирівнюють поверхню [зрошуваної площі] тракторними утюгами, грейдерами (Овочівництво, 1956, 126)".
Варто зазначити, СУМ посилається на період, коли відбувся один з періодів примусового зросійщення української мови, зокрема, про це йдеться у статті "Український правопис більшовики переписували кілька разів" на сайті Інститут просвіти.
"А чи знаєте ви, що так звані мовні реформи в Радянській Україні відбувалися (увага!) у 28-му, 33-му та 46-му роках – в період геноциду українського народу. Разом із фізичним вимиранням українців, із ужитку зникли суто українські слова "лихоманить", "попри", "чекати", "серветка", "щойно", "праска". Натомість почали з’являтися вже зросійщені "знобити", "незважаючи", "ждати", "салфетка", "тільки що", "утюг"", - йдеться у статті.
Крім того, ось яке пояснення слова "утюг" можна знайти у Словопедії:
"Утюг і праска. Перший з цих іменників часто вживається в сучасній мові з не властивим йому значенням. З ним пов’язують дію: вирівнювати, вигладжувати одяг, тканину. Насправді ж цю роль виконує нагрівальний прилад – праска. А утюг – пристрій для вирівнювання, згладжування грунтових доріг. Тракторний утюг, дерев’яний утюг".
Таким чином, вживати слово "утюг" не варто. Як ви вже здогадалися, на позначення пристрою для вирівнювання складок на одязі треба вживати слово "праска", а сам процес називати "прасуванням".
Що таке праска? Ось яке пояснення дає Словник української мови:
"Праска - металевий нагрівальний прилад для прасування одягу, тканини і т. ін. Потім вона.. взялася за мої чоботи, свитину і галіфе, не забуваючи й на тісто поглянути, і метнутися до печі, і набрати в праску вугілля (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 164); Радіола і телевізор, магнітофон і вентилятор, праска і плитка, пральна машина і холодильник - атрибути сучасного побуту (Наука.., 9, 1969, 65)".
Тепер ви знаєте, як українською сказати "утюг", і ваша мова стала ще трохи чистішою.
Говоримо українською правильно – цікаві поради
Раніше УНІАН повідомляв, що українською мовою неграмотно казати й писати дитячий квиток, абонемент чи одяг.
Вживання таких фраз - це типова помилка, яку часто можна зустріти в зовнішній рекламі, поділився найвідоміший вчитель України, мовознавець та автор підручників Олександр Авраменко.
"...квиток, як і абонемент, не може бути дорослим. Чому? Розгорнімо словник, читаємо: дорослий - це той, хто перестав бути дитиною, змужнів. Зрозуміло, що квиток не може змужніти. Абонемент не може перестати бути дитиною",- підкреслив експерт.
