Що буде з української ГТС / фото REUTERS

Росія не має намір "картинно" припиняти транзит газу через Україну, натомість в Москві опрацювали "гібридну технологію", аби придушити транзит поступово і перекласти відповідальність за це на Київ.

Таку думку у Facebook висловив президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", експерт з питань енергетики та глобальної безпеки Михайло Гончар.

"За Ю. Вітренком, якщо Газпром буде давати якісь невеликі обсяги газу, або якщо буде дуже сильно варіювати: один день максимум, а інший день, скажімо, мінімум – то будуть фізичні проблеми, як забезпечити транзит, необхідні фізико-хімічні властивості газу, які специфіковані згідно з контрактом між українським оператором і операторами Словаччини, Польщі, Угорщини. Невеликі обчислення показують, що Газпром саме на це й цілеспрямований", - зазначив він.

Відео дня

Як пояснив Гончар, наразі Кремль буде діяти поступово і за можливості – непомітно.

"Опрацьована своєрідна гібридна технологія, коли газовий кран не перекривається картинно в прямому ефірі, а його тихо, повільно і непомітно для широкого загалу прикручують. Отже поки у Вашингтоні чи Берліні визначатимуться з тим застосовує Росія газову зброю чи ні, поки колишні дипломати типу Волкера будуть періодично погрожувати санкціями РФ, у випадку якщо вона застосує газову зброю, Кремль її вже безкарно застосовує, насміхаючись над європейцями та американцями, - наголосив він.

Експерт очікує, що поки що формального припинення транзиту не буде, адже в Москві не хочуть передчасно підставити Меркель. Відтак, треба підтвердити путінську обіцянку, що Росія має намір повністю виконати свої зобов'язання за контрактом.

"Вона [Меркель] має виправдати високе довір’я і покладену на неї кремлівським фюрером місію по сприянню завершенню внутрішньо-німецьких та ЄСівських процедур, які дозволять використання ПП2 unlimited. Та й зайве злити Вашингтон у цей турбулентний час в Кремлі не хочуть", - пояснив він.

Аналітик нагадав, що політичне межичасся у Берліні після виборів 26 вересня може тривати кілька місяців. За задумом Кремля, це слушний час "усе повирішувати".

За словами Гончара, нинішній обсяг фізичного потоку на виході з ГТС України в ЄС, за даними платформи ОГТСУ, перебуває з початку вересня в коридорі 90-93 млн. куб. м на добу. Однак через "Північний потік-2" та "Турецький потік" обсяг транзиту може скоротитись до символічного рівня.

"Хоча "Нафтогаз" отримає гроші згідно угоди 2019 року як ніби-то транзит пройшов в обсязі визначеному в  40 млрд. куб. м на рік (або ~109,6 млн. куб. м на добу), тим не менше, зрозуміло, що для "Газпрому" важливо створити прецедент зриву виконання українською стороною угоди, щоб це послужило причиною дострокового її розриву після сертифікації ПП2.

Отже, картина може виглядати так – певний обсяг транзиту наявний, формально пред’явити претензії "Газпрому" важко, у Меркель є "залізний аргумент", що транзит зберігається, адже щось там в трубі є, і до того ж – Росія платить і Путін дотримується свого слова даного Меркель, але фактично – це означає роботу ГТС в розбалансованому режимі на межі дисфункціональності, коли краще припинити транзит, аніж його забезпечувати. Саме це й потрібно Кремлю, щоб підштовхнути, а потім звинуватити Україну у зриві транзиту й прискорити процедури сертифікації оператора та зняття обмежень з ПП2, а потім і припинити дію угоди 2019 року", - наголосив експерт.

При тому Гончар пояснює, що кінцева мета Кремля у Німеччині – не лише необмежене застосування "Північного потоку-2".

"Він хоче, щоб канцлером Німеччини став соціал-демократ. Християнські демократи на чолі з Меркель для Кремля вже відпрацьований матеріал, мотлох історії. Хоча потенційний канцлер Шольц явно не шредерівський типаж, тим не менше, як показує ХХІ століття німецькі канцлери, незалежно від партійної належності, кожний по різному, але в кінцевому підсумку, потрапляють в тенета кремлівського фюрера. Росії потрібен новий Віллі Брандт в Берліні. А також внутрішньо-німецькі, внутрішньо-ЄСівські та американо-німецькі суперечки та конфлікти", - підсумував він.

Читайте такожУ США попереджають про можливу енергетичну кризу в Європі цієї зими

"Північний потік-2": що необхідно знати

Проектом "Північний потік-2" (Nord Stream 2) передбачено будівництво і робота двох ниток газопроводу загальною потужністю 55 млрд кубометрів газу на рік від узбережжя Росії через Балтійське море до Німеччини.

Оператором трубопроводу є компанія Nord Stream 2 AG, засновником якої є російський "Газпром". Фінансують проект європейські компанії-французька Engie, австрійська OMV, британсько-нідерландська Shell, німецькі Uniper і Wintershall.

Газопровід" Північний потік-2 " побудований вже на 99%. Новий трубопровід в обхід України планувалося завершити до кінця 2019 року поряд з уже наявним "Північним потоком-1".

Будівництво газопроводу припинялося через введені США санкції проти компаній-підрядників, проте в лютому 2021 року відновилося. Nord Stream 2 AG вирішив добудувати його самостійно.

В липні цього року, Берлін і Вашингтон досягли згоди щодо завершення спорудження газопроводу "Північний потік-2". Водночас у Берліні постійно наголошували, що виступають за збереження за Україною статусу транзитера російського газу до Європи й не дозволять Росії використовувати газ як зброю.

Натомість Київ і низка східноєвропейських держав розглядають "Північний потік-2" як геополітичний проєкт Кремля, що становить економічну й політичну загрозу.

7 вересня 2021 року в Балтійському морі зварили останню трубу російського газопроводу "Північний потік-2". Сьогодні Федеральне мережеве агентство (BNA), що є німецьким регулятором енергетичного ринку, отримало документи на сертифікацію газопроводу.