Картель ОПЕК+ раптово вирішив скоротити видобуток нафти - не радикально, більше для медійного ефекту та ажіотажу на біржах. Відлуння цього відгукнеться у США та РФ, а значить і у нас. Але яким буде ефект?
Goldman Sachs вже встиг зробити прогноз про обережне зростання цін на Brent до 95 дол/бар до... грудня. Хоча сам факт таких раптових дій ОПЕК перекреслює будь-які прогнози щодо нафти більше ніж на місяць (що заважає ОПЕК зробити новий раптовий фінт?).
Навіщо це ОПЕК? Щоб продавати менше, але заробляти більше за рахунок зростання цін. Але навіщо їм це саме зараз? Робиться це спеціально під вибори у США. Причому робиться під кожні вибори в США: було під парламентські, тепер і під президентські, кампанія в яких фактично стартувала.
Ціна на паливо - одна з ключових передвиборних тем у США
Ціна на пальне – одна з ключових передвиборчих тем у США. І цей чинник набагато вищий, ніж, наприклад, в Україні. Адже США – велика країна буквально. Щоб доставити вантаж з точки А в точку Б треба більше палива, і, відповідно, буде вищим вплив на ціни. Плюс мало не кожен має авто, а в провінції це просто життєва необхідність. І тому, знижуючи видобуток, ОПЕК підвищує ціни в США, щоб знизити підтримку демократів. Плюс нафтове лобі - традиційно прореспубліканське. Тож – більше ресурсу на передвиборчу кампанію. Коротше, це жест арабів та росіян на користь Трампа.
Чим гірше демократам у США, тим менше у них ресурсу на підтримку ЗСУ. Хоча нинішнє скорочення ОПЕК+ на тлі зниження споживання у світі взагалі декоративне і навряд чи матиме довгостроковий ефект.
Але якщо ціни на нафту начебто зростають, то чому російський рубль падає? Лише серйозними зусиллями Центробанку РФ вдалося утримати його від психологічної позначки 80 рублів за 1 долар. А все тому, що рубль прив'язаний ще й до газу, а ціни на нього до літа падають. Причому радикально – з 1000 у лютому до 650 наприкінці березня. Адже якимось угорцям Кремль продає газ ще й зі знижкою (тобто ймовірно 300-400 дол за кубометр).
Плюс – точніше мінус – антиросійські санкції діють. Погано, повільно, але діють. Для РФ не має значення, скільки там коштує Brent і скільки видобуває ОПЕК+, оскільки на російську нафту діє стеля цін у 60 дол/бар. І вони змушені продавати свою нафту із дисконтом саме до цієї ціни. Бо треба ще закласти у цю ціну вартість доставки.
У березні Urals продавали по 47-49 дол/бар. І лише якісь неадекватні японці примудрилися купити невелику партію за 60 дол., про що невпинно повторюють росЗМІ. Але системно – доходи РФ від нафти падають. А витрати від війни та санкцій – зростають. Отже, рішення ОПЕК+ на РФ ніяк не позначиться.
Білий дім дуже хоче якусь перемогу ЗСУ, але невелику
Незважаючи на незручності для демократів у США, на підтримку ЗСУ це також навряд чи вплине. Тим більше, що Білий дім дуже хоче якусь перемогу ЗСУ, яку вони зможуть пред'явити виборцю як результат фінансування. Але при цьому перемогу невелику, оскільки велика – це вже "ескалація" та жахливий жах Байдена та всіх західних політиків, які виросли в умовах Холодної війни, в умовах страху перед СРСР. Чим користуються і Путін, і Трамп.
Таким чином, незважаючи на палиці в колеса від ОПЕК+, геополітична динамка все ще на користь України. Однак фактор перспективного контрнаступу ЗСУ набуває на цьому тлі ще більшого значення для наших міжнародних партнерів як у США, так і в Європі, і навіть Японії. Адже, чим дорожче нафта від інших постачальників, тим вище їхнє бажання купувати її у РФ за непрямими цінами, й перекрити нафтовий негатив для західного споживача можна лише якимись гучними перемогами, здобутими руками українців.
Андрій Попов, журналіст, політичний аналітик
