Університет Квінсленда вважає, що людям з проблемними нирками варто займатися в інтенсивному інтервальному режимі. Цей висновок був зроблений після того, як вчені порівняли ефект інтервальних тренувань з помірною і безперервної фізичною активністю. При цьому враховувався стан людей з 3 або 4 стадією хронічної хвороби нирок, пише Meddaily.ru.
Відомо, що інтенсивні інтервальні тренування корисні для людей з метаболічним синдромом, зі зниженою чутливістю до інсуліну і з хворобами серця. Але про вплив на нирки фахівці заговорили вперше. Популярність інтервальних тренувань зрозуміла: на них потрібно мало часу, а ефективність вкрай висока.
Вчені зібрали групу добровольців, які повинні були тренуватися тричі на тиждень протягом 12 тижнів. Причому, перша група займалася за інтервальною схемою (тренування по 20-30 хвилин), а друга група займалася в помірному режимі 30-40 хвилин. При цьому оцінювалися наступні показники: фізична витривалість, загальний рівень фізичної підготовленості, робота мітохондрій і м'язова атрофія.
У пацієнтів з хворобами нирок є ознаки атрофії м'язів. Тому пошук оптимального режиму тренування - важливе завдання. Виявилося, краще себе почувала перша група. Люди стали більш енергійними, у них покращилася фізична форма, рівновага і виросла м'язова сила. Також вони швидше відновлювалися після тренувань.
