У Верховній Раді зареєстровано президентський проект закону «Про національну безпеку України», яким визначено серед фундаментальних національних інтересів інтеграцію України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами.
Відповідно до законопроекту, загрози національній безпеці та відповідні пріоритети державної політики у сферах національної безпеки та оборони визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань національної безпеки та оборони, які схвалюються Радою національної безпеки і оборони України і затверджуються указами президента.
Законопроектом передбачено, що громадяни України беруть участь у здійсненні цивільного контролю через громадські об'єднання, членами яких вони є, через депутатів місцевих рад, особисто шляхом звернення до уповноваженого ВР з прав людини або до державних органів у порядку, встановленому Конституцією України, законом "Про громадські об'єднання" та іншими законами. Сфера громадського контролю може бути обмежена законом.
Сектор безпеки та оборони України складається з чотирьох взаємопов'язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об'єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки.
Законопроектом передбачено, що керівництво у сферах національної безпеки та оборони відповідно до Конституції здійснює президент України, який, зокрема забезпечує державну незалежність та національну безпеку; є верховним головнокомандувачем Збройних сил України. Як верховний головнокомандувач президент видає накази і директиви з питань оборони; очолює РНБО, вводить у встановленому порядку в дію її рішення. Президент також вносить до Верховної Ради подання про призначення міністра оборони, подання про призначення на посаду та звільнення з посади голови Служби безпеки України; призначає на посади і звільняє з посад секретаря РНБО та його заступників; призначає на посади і звільняє з посад вище командування Збройних сил України за поданням міністра оборонии а також вище командування інших військових формувань за поданням керівників органів центральної виконавчої влади, яким підпорядковуються відповідні військові формування; здійснює загальне керівництво розвідувальними органами України.
Президент також вносить до ВР подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про застосування Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації – з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою.
Законопроектом пропонується, що у випадках, передбачених законом, РНБО подає на розгляд президенту пропозиції щодо утворення Ставки верховного головнокомандувача та її персонального складу. Положення про Ставку верховного головнокомандувача затверджує президент.
Міністр оборони України призначається на посаду Верховною Радою за поданням президента України з числа цивільних осіб. Перший заступник міністра оборони і заступники міністра оборони призначаються на посади з числа цивільних осіб.
Законопроектом визначається, що Генеральний штаб ЗСУ є головним органом військового управління з планування оборони держави, стратегічного планування застосування ЗСУ та визначених сил і засобів інших складових сил оборони, координації і контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та силами оборони у межах, визначених законами України, актами президента і Кабінету міністрів України. Генеральний штаб ЗСУ в особливий період виконує функції стратегічного керівництва Збройними силами України, іншими складовими сил оборони і є робочим органом Ставки верховного головнокомандувача (у разі її створення). Генеральний штаб ЗСУ очолює начальник Генерального штабу ЗСУ, який призначається на посаду і звільняється з посади президентом України за поданням міністра оборони.
Об'єднаний оперативний штаб ЗСУ є органом управління міжвидовими та міжвідомчими угрупованнями військ (сил).
У мирний час Національна гвардія України входить до складу сил безпеки і виконує правоохоронні функції, а також розвиває спроможності, необхідні для виконання завдань у складі сил оборони. Із введенням воєнного стану Національна гвардія приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням в умовах дії правового режиму воєнного стану, входить до складу сил оборони та підпорядковується головнокомандувачу ЗСУ, про що вказується в указі президента України про введення воєнного стану, який затверджується Верховною Радою України.
Читайте такожДо парламенту надійшов законопроект про нацбезпеку
Відповідно до законопроекту, Служба безпеки України підпорядковується президенту України. Голова СБУ призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою України за поданням президента України.
Законопроектом визначено, що розвідувальними органами України є Служба зовнішньої розвідки України; розвідувальний орган Міністерства оборони України; розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону України.
Управління державної охорони України підпорядковане президенту та підконтрольне Верховній Раді. Начальник управління призначається на посаду та звільняється з посади президентом.
Законопроектом передбачене планування у сферах національної безпеки і оборони поділяється на довгострокове (понад п'ять років), середньострокове (до п'яти років) та короткострокове (до трьох років).
Відповідно до законопроекту, Стратегія національної безпеки України є основним документом довгострокового планування, яким визначаються основні напрями державної політики у сфері національної безпеки. Стратегія розробляється за дорученням президента України протягом шести місяців після його вступу на пост. Стратегія схвалюється рішенням РНБО і затверджується указом Президента.
Основні показники державного оборонного замовлення схвалюються рішенням Ради національної безпеки і оборони України.
Обсяг видатків на фінансування сектору безпеки та оборони має становити не менше 5 відсотків запланованого обсягу внутрішнього валового продукту, з яких не менше 3 відсотків – на фінансування сил оборони.
У прикінцевих та перехідних положеннях йдеться, що закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім: положень щодо призначення міністра оборони, першого заступника міністра оборони, заступників міністра оборони на посади з числа цивільних осіб, які набирають чинності з 1 січня 2019 року; положень щодо головнокомандувача ЗСУ, Генерального штабу ЗСУ, видів і окремих родів військ (сил), які набирають чинності з 1 січня 2021 року.
