За це рішення проголосували 265 із 361 депутата / фото УНІАН

Верховна Рада України ухвалила в першому читанні президентський проект закону про національну безпеку України (№8068).

Як передає кореспондент УНІАН, за це рішення проголосували 265 із 361 народного депутата, зареєстрованого у сесійній залі.

Представляючи законопроект, секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов зауважив, що цей законопроект має стати ключовим інструментом реформування у сфері національної безпеки.

Відео дня

«Такі реформи, що зміцнять сектор безпеки і оборони України, мають забезпечити збереження Української державності за умов сучасних загроз, і насамперед агресії з боку Російської Федерації», - наголосив він.

Турчинов зауважив, що цей законопроект було опрацьовано у тісній взаємодії з експертами НАТО, ЄС та США.

Читайте такожПолторак розповів, коли до України прибудуть довгоочікувані "Джавеліни"

"Його прийняття має стати значним кроком на шляху запровадження стандартів Північноатлантичного альянсу в Україні", - підкреслив секретар РНБО.

Загалом, додав він, документ реалізує ідеї, закладені у документах стратегічного планування, ухвалених у 2015-2016 роках, зокрема, у Стратегічному оборонному бюлетені. "З його прийняттям запроваджується регулювання діяльності органів сектору безпеки і оборони згідно з нормами і стандартами Європейського Союзу та НАТО, використання їх кращих практик", - сказав Турчинов. Зокрема, за його словами, йдеться про систему управління та керівництва Збройними силами України.

Серед іншого, додав він, законопроектом закріплюється чіткий розподіл повноважень та компетенції органів сектору безпеки і оборони, що підвищить ефективність координації їх діяльності, покращить якість в управлінні ресурсами, знизить корупційні ризики, обмежить невиправдане дублювання безпекових функцій.

Коментуючи повноваження щодо парламентського контролю над Службою безпеки України, Турчинов зауважив, що у законопроекті СБУ розглядається як один з правоохоронних органів зі спеціальними повноваженнями. "Водночас, щоб припинити будь-які можливі спекуляції на цьому питанні, президент України наполягає на прямому включенні Служби безпеки України до частини другої статті шостої законопроекту вже у першому читанні", - сказав він.

Турчинов також додав, що законопроект передбачає, що загрози нацбезпеці будуть визначені Стратегією національної безпеки України, а також галузевими стратегіями, серед яких стратегія кібербезпеки та воєнної безпеки.

Законопроектом, зокрема, визначається, що керівництво у сферах національної безпеки і оборони, відповідно до Конституції України, здійснює президент.

Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань нацбезпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

У межах повноважень, наданих відповідно до Конституції, сектор безпеки і оборони підлягає демократичному цивільному контролю. Система цивільного контролю складається з контролю з боку президента, парламента, уряда, Ради національної безпеки і оборони, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, судового та громадського контроль.

Визначається, що головнокомандувач Збройних сил України є найвищою військовою посадовою особою у ЗСУ. Він здійснює через Генеральний штаб ЗСУ безпосереднє військове керівництво ЗСУ. Нині в цьому положенні зазначається, що начальник Генерального штабу – головнокомандувач Збройних сил здійснює безпосереднє військове керівництво ЗСУ.

Командувачі видів, окремих родів військ (сил) ЗСУ підпорядковуються головнокомандувачу та відповідають за розвиток підпорядкованих їм військ, їх технічне оснащення та всебічне забезпечення, підготовку та готовність до виконання покладених завдань.

Об'єднаний оперативний штаб ЗСУ є органом управління міжвидовими та міжвідомчими угрупованнями військ.

Командувач об'єднаних сил підпорядковується головнокомандувачу ЗСУ та здійснює через Об'єднаний оперативний штаб ЗСУ оперативний контроль за набуттям ними оперативних (бойових) спроможностей, планування застосування та безпосереднє управління об'єднаними силами і засобами ЗСУ, інших складових сил оборони, які передані у його підпорядкування, а також національним контингентом і національним персоналом, які беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.