Останніми днями доволі часто в новинах і в соцмережах доводиться чути слова й словосполучення «узурпація», «турбо режим», «шалений принтер»,  «концентрація повноважень» тощо... Мене звинувачують в необ’єктивності, тому що я обережно висловлююсь з приводу різких рухів влади. Є такий гріх. Ця обережність зумовлюється, найперше, тим, що, за моїм літочисленням, відлік владі пішов 29 серпня. Тож рано гнобити. Однак є і друга причина.

Останні десятиріччя популісти всіх мастей обіцяли «покращення», «почути кожного», «жити по-новому» і тому подібне, але далі слів ніхто нічого не хотів і не міг зробити. Не хотіли, бо їх все влаштовувало. І не могли, тому що різні політичні та олігархічні групи, маючи різні інтереси, блокували ініціативи – навіть корисні - один одного. Країна вперто бігала по колу, як Сірко за власним хвостиком.

Одна політична група отримала не просто блокуючий пакет, а повну «мажоритарну» більшість у всій владі і отримала шанс реалізувати всі популістичні ідеї «попередників» останніх років

Зараз ситуація докорінно змінилася. Одна політична група отримала не просто блокуючий пакет, а повну «мажоритарну» більшість у всій владі і отримала шанс реалізувати всі популістичні ідеї «попередників» останніх років. 

Хочете зняти недоторканість – прошу. Скоротити кількість парламентарів – будь ласка. Пропорційну систему в Конституцію - не проблема.

Закон про імпічмент - не страшно. Швидку роботу над проектами законів - нате вам…

Закон «політичного бумеранга» спрацював на всі 100%. Всі інші політичні групи виявилися сьогодні просто статистами, а не акторами. І це їх лякає. Ба більше, це їх деморалізує і девальвує як суб’єктів політики.

Однак СН розірвали коло! З’явився шанс на поступальний рух, а не біг по колу. Куди? - запитаєте ви. Я поки не знаю. Я поки не бачив ні «візію», ні візіонерів, які можуть її озвучити. Але тактичні кроки - цілком в правильному напрямку.

Чи є ризики авторитаризму? - Вони є завжди. Були при Кучмі, Януковичі та Порошенкові. Є і сьогодні.

Нам доведеться визначатись: або «стрибок в майбутнє» у режимі «концентрації влади», або стагнація в «пошуку консенсусу»

Можливо, я наївний, але мені здається, що найбільшими запобіжниками від авторитаризму та диктатури є внутрішні переконання та цінності перших осіб держави, а також ті практики та спосіб життя, які передували їх приходу до влади. Якщо спростити – мова йде про мотивацію у владі. Якщо така мотивація направлена на особисте збагачення, ми отримуємо Януковича. Якщо до «бажання влади заради самої влади» - Кучму. Мікс з перших двох – Порошенка. Якщо до того, щоб стати частиною підручника історії, - таких поки ще в нас не було...

І останнє. Історія не знає прикладів «швидких стрибків» в розвитку суспільства у виважений спокійний спосіб, в рамках стандартних демократичних процедур. Такі стрибки потребують єдиного центру прийняття і вироблення рішень і дуже швидку їх імплементацію. Реформи робляться або дуже швидко і жорстко, або ніколи.

Тому нам доведеться визначатись: або «стрибок в майбутнє» у режимі «концентрації влади», або стагнація в «пошуку консенсусу». 

Тут головними стануть ті «червоні лінії», про які заявлять не політики, а суспільна думка.

Віктор Чумак, юрист, голова Громадянського руху «Хвиля»