Росія в справі МН-17. Уникнути кари за будь-яку ціну

Юрій Кочевенко
18:34, 11 березня 2020
Політика
9247 0
Думка

Одна особа, у всіх на очах, вчиняє вбивство. Навіть не намагалася втекти чи приховати, мовляв, ось я, ось зброя, моя зброя, на мене зареєстрована. Але потім раптом передумує, бо розуміє, що вбив не того. І попри неспростовні докази, попри власне зізнання, попри безліч свідків, вперто все заперечує. Ні, не я… не знаю, хто… може, ви самі… шукайте, кому вигідно… не знаю, що ви там бачили… нічого я не визнавав. Як би ви оцінили таке?

Якби так поводила себе людина, ми вирішили б, що це або шизофренік, або просто дурний злочинець. Адже розраховувати йому в будь-якому разі не має на що, і вирок суду буде очевидний. Але коли себе так поводить ціла країна, справа інша.

Попри всю неспростовність і очевидність доказів, росіяни продовжують безсоромно брехати світу

17 липня 2014 року Збройні сили РФ, з окупованої ними території України, з завезеного з Росії зенітно-ракетного комплексу «Бук» збили пасажирський літак Боїнг-777 авіакомпанії Malaysia Airlines, який виконував регулярний рейс MH17 з Амстердама до Куала-Лумпур. Попри всю неспростовність і очевидність доказів, росіяни продовжують безсоромно брехати світу. Але вони не просто брешуть, вони ведуть - і не безрезультатно - інформаційну операцію, метою якої є уникнення відповідальності за скоєний терористичний акт, або, як мінімум, мінімізація репутаційних втрат.

Технологія, яку при цьому застосовують російські пропагандисти, не нова, і вже не раз була застосована у подібних ситуаціях. Умовно, її можна розділити на три етапи.

Етап перший – «Не все так однозначно». На цьому етапі найважливіше - похитнути твердість встановленого факту, так би мовити, пом’якшити інформаційний простір, створивши розриви та вразливості, через які можна буде розвинути інформаційну операцію. Як? В першу чергу, наситивши інформаційний простір «альтернативними версіями». Навіть найнедолугішими. Тут, чим більше, тим краще. Масони, інопланетяни… Згодиться все. І нехай обговорюють, критикують, висміюють… Головне - відволікти увагу від істини. Не дати їй закріпитися у свідомості.

На другому етапі - «Шукай, кому вигідно» - версії вже треба обґрунтовувати. Тут важливою складовою є уміла експлуатація закріплених в масовій свідомості стереотипів. Вони можуть бути різними для різних аудиторій. Для арабів винними можна зробити євреїв, для європейських антиглобалістів – американців, для росіян – самих українців. Не важливо, яка саме версія стане домінуючою для тієї чи іншої аудиторії, важливо, щоб не та, яка є єдиною вірною.

Третій етап однозначно призначає винного. І, звичайно, це буде не держава- терорист, а хтось інший. Одним із найпоширеніших інструментів тут є так звані витоки секретної інформації, які все пояснять, і які опублікують «незалежні журналісти». Хоча журналісти і справді можуть бути незалежні, просто не дуже розумні. Але краще не ризикувати. Почнуть журналісти шукати підтвердження «витоку» і ще на справжнього замовника вийдуть...

Країна-терорист примудряється (хочеться сподіватись, поки що) уникати відповідальності й навіть залишатися членом міжнародної спільноти

Після цього етапу вже можна не панькатися. Винний призначений, версії обґрунтовані, а всі суди і розслідування - лише світова змова проти Росії. І так по колу.

Згадайте лише офіційні версії Кремля про те що сталося з MH-17, отже:

  • «Повстанці ЛДНР збили український військовий літак» (одразу після падіння літака).
  • «Боїнг був збитий українським СУ-25».
  • «Боїнг був збитий українським МіГ-29».
  • «Боїнг був збитий ЗРК «Бук», але українським, з української сторони».
  • «Українці збили літак, тому що думали, що це особистий літак Путіна».
  • «Боїнг був без пасажирів, там були мертві тіла. Це операція з дискредитації Росії».
  • «Українці спеціально не закрили повітряний простір і завели Боїнг в зону бойових дій».

Ще раз підкреслю, що це - лише офіційні версії, які не враховують «витоків секретної інформації», думок «експертів» і решти інформаційного шуму.

А тепер додайте до цього всі можливості Кремля в поширенні цієї інформації. Всі телеканали, фабрики ботів, дипломати, експерти, агенти впливу за кордоном і так далі. І ми зрозуміємо, як країна-терорист примудряється (хочеться сподіватись, поки що) уникати відповідальності й навіть залишатися членом міжнародної спільноти. Хоч і з вельми підмоченою репутацією, але ж не повним ізгоєм.

Як в таких Умовах бути Україні? Наше повідомлення світу має бути однозначне: Росія – держава-терорист, держава-агресор. Росія вчинила цей злочин на території України під час воєнного вторгнення на територію України. Це вторгнення триває, а злочини проти людяності відбуваються щодня.

Наша позиція має бути твердою і проективною – на всіх рівнях, за будь-якої можливості таврувати ворога, нагадувати світу про його злочини. Щоб світ знав – той, хто співпрацює з терористом, ділить з ним відповідальність за його злодійства.

Юрій Кочевенко, директор Міжнародного центру протидії російській пропаганді

Читайте всі статті автора

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter