Є три об'єктивні чинники руху України до європейської мети. Про це говорить президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер в статті журналу "Новое время".
За його словами, першим чинником є цінності більшості, втілені в стратегії виживання.
"Цінності виживання були необхідні нашому народові і виробилися за сторіччя в чужих і, як правило, ворожих до українців держав. Так, ця стратегія допомагала людям вижити, але вона принципово відрізняється від європейської стратегії розвитку, в якій важливі свобода, активність, довіра", - зазначає експерт.
Другим фактором він називає "доморощений український капіталізм".
"Саме стратегія виживання допомогла побудувати наш олігархічний капіталізм. В умовах хаосу початку 90-х вихований у стратегії виживання народ побудував грандіозну, вражаючу уяву тіньову економіку, яка рятувала і країну, і соціум. Але тіньова економіка при всіх її чудових "рятувальних" властивостях розхитує звичку бути законослухняним", - стверджує Пасхавер.
Він також підкреслює, що олігархічний капіталізм — це не тільки десять найбагатших людей, а сотні тисяч.
"Багато з них нічого не виграли, але ті, хто досяг успіху, всюди вибудували свої маленькі монополії на рівні заводів, лікарень або кладовищ. Головне — щоб була монополія, з якої можна отримувати корупційну ренту. Там, де є монополія, немає розвитку. Монополія — перешкода розвитку і джерело бідності. Тому ми не ростемо і не багатіємо", - додає аналітик.
Він говорить, що всі норми — як формальні, так і неформальні —
були спотворені на користь корупційної системи.
"Зросла соціальна тканина, в якій ми живемо і яку вплетені, по нашій волі або проти неї, бо інакше не можемо захистити свої права. Ця соціальна тканина високоадаптивна і тому дуже стійка. Тільки повільне, неухильне її витіснення може принести успіх", - додав Пасхавер.
Ще одним із факторів есперт називає незрілість революційного класу, що з'явився під час Евромайдану.
"Цей клас не створив привабливої для населення ідеології, не зумів сформувати політичні структури, не висунув вождів і в процесі революції передав владу нехай найбільш ліберальним, нехай найбільш далекоглядним, але представникам старого політикуму. А вони при всіх своїх, можливо, найвищих бажаннях діють в рамках старих звичок, зв'язків і технологій управління", - пише він.
Пасхавер стверджує, що так у нас виросла "бутербродна" система управління реформами: у центрі — влада, представники старого політикуму, зверху — тиск донорів, а знизу — мільйони нових людей з новими поглядами, які теж тиснуть на владу.
"Ще один важливий чинник — підвищення конфліктності. Можна сказати: чим сильніше тиск реформ, тим вище і витонченішою стає конфліктність у суспільстві. Зараз ми спостерігаємо різке підвищення конфліктності, і для мене це показник того, що реформи починають діяти", - підсумував експерт.
Повний матеріал ви можете прочитати у свіжому випуску журналу "Новий час".
