Без перебільшення, вся українська юридична спільнота та ті, хто уважно слідкують та цікавляться українською політикою, знають про події, пов’язані з Конституційним судом України. Особливо ця увага загострилася після прийнятих Конституційним судом рішень 27 жовтня 2020 року, якими скасовано низку антикорупційних норм.
Правовий департамент Конституційного суду своєю чергою назвав президентський указ юридично нікчемним і таким, що не підлягає виконанню
З цього моменту офіційно розпочалася нинішня конституційна криза, оскільки президент України Володимир Зеленський скликав позачергове засідання Ради національної безпеки і оборони, а згодом і підписав указ про відсторонення голови Конституційного суду Олександра Тупицького від посади судді КСУ строком на два місяці.
Правовий департамент Конституційного суду своєю чергою назвав президентський указ юридично нікчемним і таким, що не підлягає виконанню. Ще в суді нагадали про кримінальну відповідальність за втручання у діяльність судді Конституційного суду.
Дійсно, відповідно до Конституції України та закону України «Про Конституційний суд України» у президента немає повноважень відстороняти/звільняти суддів КСУ від посади. Але для того, щоб цей указ був визнаний неконституційним, потрібне подання не менше 45 народних депутатів до того ж самого Конституційного суду. Самі судді Конституційного суду не можуть ініціювати цей процес. Тобто, указ президента про відсторонення Тупицького повинен виконуватися, оскільки він зараз не визнаний неконституційним. І, за інформацією деяких інсайдерів, голову Конституційного суду Олександра Тупицького державна охорона суду вже намагалася не допустити на робоче місце…
Зеленський розповів, що спілкувався з головою Конституційного суду Олександром Тупицьким ще до прийняття гучних рішень
Нещодавно президент України Володимир Зеленський розповів, що спілкувався з головою Конституційного суду Олександром Тупицьким ще до прийняття гучних рішень, та мав розмову про закони, конституційність яких розглядає суд. Але, як ми бачимо, їх розмова не мала у підсумку досягнення спільних поглядів.
Тому з одного боку може здатися, що нинішня ситуація – це результат конфлікту між президентом та головою Конституційного суду. Проте, рішення Конституційним судом приймалися колегіально та підтримані іншими суддями. Тому можна сміливо констатувати й конфлікт між президентом України та більшістю зі складу суддів Конституційного суду України.
Однозначно, ситуація з рішеннями Конституційного суду та указами президента України повинна бути вирішеною якнайшвидше. Варіантів виходу з конституційної кризи може бути декілька.
Перший - звільнення голови суду «за законом»: на спеціальному засіданні Конституційного суду самі судді можуть прийняти рішення про звільнення Олександра Тупицького через вчинення дисциплінарного проступку (інформації про це багато). Проте, з інтерв’ю та діяльності суддів Конституційного суду видно, що вони цього робити не мають бажання.
Другий - Верховна Рада України може прийняти закон, яким перезапустить діяльність Конституційного суду України. Але зараз від народних депутатів теж не видно підтримки такої ідеї, тож криза затягується далі.
Третій варіант - правоохоронні органи доведуть кримінальне провадження відносно Олександра Тупицького до вручення підозри та обвинувального акту і передадуть справу до суду, а суд визнає голову КСУ винним у вчиненні злочинів, про ймовірність яких повідомляли НАБУ та СБУ (втручання у діяльність судових органів). Проте й це малоймовірно, оскільки потребує чимало часу та може гальмуватися як в правоохоронних органах, так і в судах.
Якщо конституційна криза й надалі буде затягуватися, то, швидше за все, рішення все ж буде за Верховною Радою. Звісно, на перезапуск діяльності Конституційного суду потрібна сумнозвісна політична воля…
В будь-якому разі, нинішня конституційна криза гучно викрила вади законодавства, які стосуються діяльності Конституційного суду України та підтверджує, що реформувати необхідно всю судову систему: і відбір суддів, і їх організацію діяльності загалом.
Павло Богомазов, адвокат
