Тема НАТО – одна із ключових, довкола якої російська пропаганда вибудовує систему фейків, маніпуляцій та дезінформаційних меседжів. З моменту розпаду СРСР членами Альянсу стали одинадцять східноєвропейських держав і три колишні радянські республіки. Росію дуже непокоїло розширення НАТО. Проте Путін, виконуючи обов’язки президента у 2000 році, і сам не виключав членство Росії в Альянсі. Та з часом параноїдальне відчуття надуманої загрози з боку Заходу зображало НАТО як підступного ворога, який усе ближче підкрадається до російських кордонів. Особливо помітним токсичний дискурс став після Євромайдану — моменту, коли Україна остаточно вийшла з російської орбіти та сміливо ступила на євроатлантичну стезю.

За версією агітпропу, НАТО є відверто антиросійським альянсом, який давно збирається напасти на Росію. Пропагандисти часто зображують НАТО як агресивну й загарбницьку організацію, яка своїми регулярними військовими навчаннями провокує Росію й намагається втягнути у війну; її учасники тільки розпалюють глобальні конфлікти та дестабілізують ситуацію в регіонах, а не несуть мир (мовляв, згадаймо лишень, операцію "Союзна сила", або так зване бомбардування Югославії силами НАТО). А з 1990-х політикою розширення на схід Альянс нібито постійно намагався спровокувати Росію.

Тема НАТО – одна із ключових, довкола якої російська пропаганда вибудовує систему фейків, маніпуляцій та дезінформаційних меседжів

Відео дня

Пропагандисти полюбляють апелювати до того, що Михайло Горбачов дістав запевнення, що НАТО не розширюватиметься далі на схід після возз’єднання Німеччини в 1990 році. Втім, "запевнення" не були закріплені в жодному документі, і якщо й були надані, то відбувалося це ще до падіння Берлінського муру, тобто це радше стосувалося Східної Німеччини, а не території на схід від Федеративної Республіки Німеччини (Західна Німеччина була в НАТО з 1955 року). Крім цього, основоположний акт Росія- НАТО від 1997 року не забороняє розміщення постійних баз НАТО у Східній Європі.

Намагаючись виправдати війну, Росія просувала меседж, що прагнення України вступити до НАТО є прямою загрозою безпеці Росії. Візьмімо приклад Фінляндії, колись нейтральної держави, яка у квітні 2023 року долучилася до альянсу. Відтак Росія межує з НАТО на всьому західному кордоні (крім України та маріонеткової Білорусі), і Альянс контролює переважну більшість узбережжя Балтійського моря.

Якщо бажання України вступити до НАТО нібито змусило Росію завдати превентивного удару у вигляді вторгнення (спочатку у 2014, тоді у 2022 році), то реальне приєднання сусідньої Фінляндії викликало куди слабшу реакцію.

Намагаючись виправдати війну, Росія просувала меседж, що прагнення України вступити до НАТО є прямою загрозою безпеці Росії

Як пропагандисти реагують на саміт НАТО у Вільнюсі? Напередодні цієї події Москва намагалася промалювати розмиті "червоні лінії". Рупори Кремля погрожували: якщо Альянс і далі зближуватиметься з Україною та йтиме їй на поступки, Росія може застосувати ядерну зброю.

До слова, за час повномасштабної війни Медведєв озвучив 57 ядерних попереджень. Також росіяни тримали світ у напруженні,шантажуючипідривом Запорізької АЕС. За їх задумом, це мало знизити рішучість НАТО щодо членства України. Росія намагається відродити атмосферу ядерного страху часів холодної війни. Це типова тактика ретропропаганди (спроба викликати сентимент про минуле та пропагувати настрої, пов’язані з попередньою епохою). Підкреслюючи або ідеалізуючи аспекти минулого, пропагандисти прагнуть показати, що Росія досі "могутня", з нею рахуються, як рахувалися з СРСР під час холодної війни.

Низка анонімних телеграм-каналів, які транслюють проросійську риторику, тиражували тезу про те, щоУкраїна активізувала свій контрнаступ, приурочивши його до саміту, а президент Зеленський наказав за будь-яку ціну просуватися вперед, щоби задобрити партнерів. Таким чином пропагандисти намагаються створити хибне враження, що президент України не цінує життя воїнів, а також, що українці нібито марно гинуть за інтереси НАТО, однак Україну в Альянс і не кличуть.

Також траплялися меседжі про те, що тема України — другорядна, а центральним є питання Швеції, яка невдовзі стане 32 членом Альянсу. Мовляв, Україні не дадуть жодних конкретних гарантій, окрім "популізму на папері" й декларативних заяв, та й у Києва немає можливості вплинути на ситуацію, адже міноритарні гравці нічого не вирішують. Але варто пам’ятати, що саме так пропаганда прагне посіяти зневіру серед українців, змусити їх повірити у власну приреченість і малозначущість.

Цей матеріал підготовлено в рамках інформаційно-просвітницької кампанії з дезінформації, яка втілюється БО Смарт Ангел за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю автора і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу. 

Леся Бідочко, аналітикиня Центру досліджень ГО "Детектор медіа", координаторка проєкту "Хроніка дезінформації"