Конфлікт між колишніми ситуативними союзниками - кадирівцями та вагнерівцями - днями вилився у публічну площину і викликав неабиякий інтерес.
Річ у тім, що нещодавно, після заяв ватажка ПВК "Вагнер" Євгена Пригожина, що він вийде з Бахмута, якщо йому не дадуть достатньо зброї, очільник Чечні Рамзан Кадиров заявляв, що тоді він негайно зайде в Бахмут і все там вирішить. При цьому, останній називав Пригожина "старшим братом". Однак зараз, схоже, цієї "ієрархії" ніхто більше не притримується.
Головним чином, раніше їх об’єднувало те, що вони спільно протистояли Шойгу й Герасимову - основній російській армії. Й готові були надалі співпрацювати у внутрішньоросійській боротьбі "корпорацій", адже мають відповідний ресурс та амбіції. Ця "опозиція" до військового істеблішменту Російської Федерації була доволі сумбурна й строката, але більш-менш єдина. Російські воєнні блогери, той же Гіркін, а також Кадиров чи Пригожин - кожен зі своєї точки зору, але в один голос - дискредитували, валили клан Шойгу. Проте зараз внутрішня криза у РФ почала поглиблюватись, тому навіть у таких ситуативних союзників почали з’являтися суперечності й певні конфлікти.
Очевидно, що йдеться про Росію після Путіна. І, до речі, ця "Росія після Путіна" може статися й під час перебування Путіна у Кремлі. Тож обриси цієї нової реальності проявляються все більш чітко, а автономізація різних груп хоча й відбувається доволі стихійно, незалежно від якихось симпатій чи інформаційних кампаній, але має певну логіку – суперництво є цілком закономірним.
На полі бою в Україні всі проблеми між росіянами й чеченцями загострилися
Формування пропутінської більшості у РФ так чи інакше відбувалось на фундаменті суспільного консенсусу. Спочатку це був чеченський консенсус, коли Путіну вдалося частину чеченської верхівки привернути на свій бік, і в суспільстві встановився крихкий мир. Потім з’явився кримський консенсус… Але на полі бою в Україні всі проблеми, зокрема між росіянами й чеченцями, які роками замовчувались, загострилися.
У росіян до чеченців, до кадирівців, з’явилося багато рахунків. Адже останнім була відведена роль "жандармерії", натомість реально воювати, сидіти в окопах та йти на штурми довелося вагнерівцям. Несправедливо?
При цьому, варто зазначити, що процес оформлення цього конфлікту відбувається не лише в публічній, але вже в ідеологічній площині. Про це може свідчити постать Дмитра Уткіна (підполковника запасу російського спецназу, одного з перших командирів ПВК, позивний "Вагнер"), який не часто з’являється у ЗМІ, але зараз вийшов із жорсткою заявою до кадирівців, нагадавши про свій досвід у чеченських війнах. Він, на відміну від Пригожина, є людиною зі стійкою/певною ідеологією. Це може суттєво вплинути на позиціонування в публічному просторі РФ самого Пригожина.
Нагадаю, що досі ватажок ПВК "Вагнер" Пригожин був відомий в російському суспільстві як реальний чоловік, який вміє воювати й робить реальні справи. Тобто ніякої політики та ідеології. Проте цього виявилось недостаньо для формування як політичної фігури. Зараз конфлікт з Кадировим та кадировцями як явищем російської політики, так би мовити, підштовхує Пригожина до позиціонування ідеологічного.
Навряд в Кремлі візьмуться придушувати конфлікти вагнерівців та кадирівців
Думаю, що йому буде логічно перейти в політичну нішу російського етнічного націоналізму, щось на кшталт "Росія для росіян", і там шукати собі прихильників. Ця ніша у РФ є досить вакантною. Адже імперська ідентичність після Криму стала домінувати й російський етнічний націоналізм опинився на маргінесі. Зараз він може стати точкою відродження ідеологічного протистояння в Росії…
Той факт, що у РФ існує взаємна ненависть російських силовиків, армійців та чеченців, давно відомий. Але раніше це мікшувалося ресурсом легітимності самого Путіна, який міг то з Шойгу летіти на полювання, то Кадирова у себе приймати. Ця легітимність давала Путіну змогу балансувати. Але зараз усім зрозуміло, що Путін програв. Тому єдина опція, яка йому лишилася - використовувати суперечності, щоб не дати об’єднатися усім проти себе. Таким чином, навряд в Кремлі візьмуться придушувати конфлікти вагнерівців та кадирівців. Скоріше, будуть спостерігати, а в потрібний момент кудись підкидати дрова. Щоб агресивні середовища пожирали один одного, а не всі разом накинулися на центральну владу.
Максим Розумний, доктор політичних наук
