Ми самі у цілому Всесвіті? Відповідь на питання зводиться до міркувань про те, чи розум – це вірогідний наслідок природного відбору, чи маловірогідна випадковість. За визначенням вірогідні події стаються часто, а малоймовірні – навпаки чи взагалі лише один раз. Історія нашої еволюції свідчить, що багато ключових змін, серед яких не лише розум, а й поява тварин, багатоклітинних організмів, фотосинтезу і життя як такого, були унікальними разовими подіями. А їхня ймовірність дуже низька.
Читайте такожВчені знайшли місце в Африці, звідки походять сучасні люди
Наша еволюція була чимось на зразок перемоги в лотерею або й навіть чогось ще менш можливого. Про це на сторінках Newsweek пише старший лектор палеонтології й еволюційної біології Університету Бата Нік Лонгріч.
Всесвіт приголомшливо величезний. Чумацький шлях містить в собі понад 100 мільярдів зірок. А у видимому діапазоні, який людство здатне спостерігати, існують трильйони галактик. Навіть якщо придатні для життя світи рідкісні, їх все одно досить багато. Адже планет не менше, ніж зірок. Це означає, що десь там існує величезна кількість форм життя. То де ж усі? Це парадокс Фермі. Всесвіт великий і старий. Було досить багато часу для розвитку розуму. Але ніде немає його ознак.
Чи можливо, що його поява просто малоймовірна? На жаль, у людства немає можливості вивчати позаземне життя, щоб дати відповідь на це питання. Але можна вивчити більш ніж 4,5 мільярди років історії Землі, щоб подивитися, де еволюція повторює чи не повторює себе.
Еволюція інколи повторюється з різними видами, які незалежно приходять до подібних результатів. Якщо таке відбувається часто, тоді людський випадок, напевне, був ймовірним чи навіть неминучим. Автор зауважує, що існує надзвичайно велика кількість прикладів конвергентної еволюції. Вимерлий в Австралії тилацин мав таку ж сумку, як і в кенгуру. Але він був більш схожим на вовка, хоча еволюціонував в рамках іншої гілки ссавців. Існують також сумчасті кроти, мурахоїди, білки-летяги. Цікаво те, що вся еволюційна історія Австралії з виникненням різноманіття ссавців після вимирання динозаврів повторює події на інших континентах.
Читайте такожІнженери навчили дрона відрізняти живих людей від мертвих
Інші дивовижні приклади конвергенції включають дельфінів і вимерлих іхтіозаврів, у яких виникли схожі форми для пересування у воді. А птахи, кажани й птеродактилі подібним чином навчилися літати. Конвергенція спостерігається і на рівні окремих органів. Очі з’явилися не лише у хребетний, а й в членистоногих, восьминогів і плазунів. Всі вони також незалежно один від одного розвинули щелепи. Ноги конвергентно розвинулися у хребетних, восьминогів і чотирьох видів риб.
Але трюк в тому, що всі ці паралельні зміни сталися в межах одного царства справжніх багатоклітинних тварин. До нього входять всі складні істоти з симетрією, ротом, кишківником, м’язами й нервовою системою. Різні представники справжніх багатоклітинних розвивали подібні рішення для аналогічних проблем. Але загальна будова тіла, яка зробила це можливим, унікальна. Складні тварини еволюціонували лише один раз за всю історію життя. А отже вони були чимось малоймовірним.
На диво багато критично важливих подій в нашій історії еволюції були унікальними й, напевне, малоймовірними. Таким автор називає появу кісткового скелета в хребетних, який дозволив великим тваринам ходити по суходолу. Ядерні клітини, з яких складаються всі тварини й рослини, еволюціонували лише один раз. Поділ на статі теж. Виникнення фотосинтезу, який розширив доступ живих організмів до енергії й став причиною появи кисню, — теж разова подія. З такої точки зору, інтелект людського рівня – теж випадковість. Існують сумчасті вовки й кроти, але немає сумчастих людей.
Читайте такожПрибульці мовчать: вчені не виявили ознак інопланетян поблизу Землі
Є місця, де еволюція повторюється і де не повторюється. Якщо дивитися лише на конвергенцію, складається враження неминучості життя. Вона здається правилом, яке доводить, що еволюція ймовірна. Але якщо подивитися за еволюційні зміни, які були не конвергентними, то стає очевидним, що були важливі й складні адаптації, які не повторюються. А отже вони випадкові.
Важливо і те, що всі ці події взаємозалежні. Люди не могли еволюціонувати до тих пір, поки у риб не з’явилися кістки, які дозволили б їм виповзти на суходіл. Істот зі скелетами не було б без появи справжніх багатоклітинних тварин. Останнім для появи були потрібні складні клітини. І такі клітини не виникли б без кисню, який, у свою чергу, став розповсюдженим завдяки фотосинтезу. Нічого з цього не сталося б без еволюції життя з низкою разових подій. Всі живі організми походять від спільного предка. Тож, наскільки людству відомо, життя сталося лише раз.
