Ілюстрація REUTERS

Такий висновок зробили вчені після спостереження за "сонцетрусами". Активність зірки визначається за кількістю спалахів та плям на Сонці, кількість яких пов'язана зі зміною магнітного поля.

Цикл сонячної активності (від максимуму до максимуму) триває 11 років. У ті роки, коли Сонце найактивніше, посилюються магнітні бурі, які викликають проблеми зі здоров'ям у людей та технічні проблеми, передає "РИА Новости" з посиланням на публікацію в журналі MNRAS.

Як пояснюють вчені, до недавнього часу Сонце перебувало у фазі так званого великого сонячного максимуму, у ході якого активність світила була дещо вищою від багаторічної норми. Проте нинішній, 24-й цикл, який почався у січні 2008 року, виявився рекордно слабким, в один час астрономи побоювалися того, що світило впадає в "сплячку", проте відновлення його активності в 2015 році частково розвіяло ці підозри.

Відео дня

Вчені знайшли перші свідчення того, що всередині Сонця можуть відбуватись фундаментальні зміни в тому, як працює його магнітне поле, що породжує плями та спалахи активності, вивчаючи дані щодо "сонцетрусами", які бірмінгемська обсерваторія BiSON збирала з 1985 року по нинішній день.

Читайте такожВчені NASA зафіксували над поверхнею Землі невідомі спалахи (відео)

За цей період, як розповідають науковці, три цикли сонячної активності змінили один одного. Один з них, 22-й, був "нормальним", а два останніх — несподівано слабкими. Спостерігаючи за тим, як акустичні хвилі, породжувані процесами у верхніх шарах Сонця, поширюються по його надрах, учені намагалися зрозуміти, чи змінився характер роботи магнітних полів у його надрах й манера руху потоків плазми, що породжують ці поля.

Як показали дані спостереження, в надрах Сонця відбувається щось незрозуміле, сліди чого не зникали повністю з початком кожного нового сонячного циклу. Наприклад, знімки та дані з BiSON показують, що товщина шару, де народжуються приповерхневі магнітні поля, з кожним новим циклом зменшувалася, що вплинуло на поведінку плям на поверхні світила.

Крім того, змінилося й те, як рухається поверхня Сонця — в останні два цикли обертання світила сповільнилося у його приполярних регіонах, розташованих в районі 60-ї паралелі південної та північної широти.

Чому це сталося, астрономи поки що не знають, як і того, чи буде це продовжуватися у ході наступного циклу активності, який почнеться через два роки. Зараз кількість плям на Сонце поступово падає, й вчені очікують, що їхнє число знову може досягти рекордно малих значень.

Якщо тренди 24-го циклу повторяться, то, як вважають вчені, цілком можливе настання певного аналога Маундерівського мінімуму, періоду аномального спокою на Сонці в 1645-1715 роках, з існуванням якого пов'язують тривалий період похолодання клімату на початку Нового часу.