Сьогодні люди населяють – або, принаймні, досліджували – практично кожен куточок планети. Але це масштабне поширення Homo sapiens по земній кулі було повільним процесом. Перші люди покинули Африку від 60 до 90 тисяч років тому, і вид повільно розселявся по Землі протягом багатьох тисячоліть.
Одним з останніх місць, куди дісталися ці стародавні люди, став острів Рапа-Нуї в південно-східній частині Тихого океану, більш відомий як острів Пасхи. Розташований за 3800 кілометрів від узбережжя Чилі (яке анексувало територію в 1888 році), Рапа-Нуї є одним із найбільш ізольованих місць у світі, пише Popular Mechanics.
Його корінні жителі, також відомі як рапануйці, вперше прибули до берегів острова між 1150 і 1280 роками нашої ери і жили в ізоляції до прибуття голландського мореплавця Якоба Роггевена в 1722 році.
Хоча європейці з часом виявили вражаючі статуї моаї, якими найбільше славиться Рапа-Нуї, вони також натрапили на досі не розшифровану писемність, відому як ронго-ронго – тривимірну систему письма, що використовує зображувальні знаки, які називаються гліфами.
Але оскільки ця писемність була вперше описана лише в 1864 році, археологи та історики з того часу розмірковують над питанням, що не зникає: чи винайшли рапануйці цю мову самостійно, чи на них вплинули європейці?
Що відомо про цю "головоломку"
Тепер дослідження намагається вирішити цю лінгвістичну головоломку, припускаючи на основі радіовуглецевого датування, що один із 27 дерев'яних предметів з написами ронго-ронго датується періодом до прибуття європейців, приблизно 1493–1509 роками. Ця знахідка вказує на те, що рапануйці, можливо, винайшли ронго-ронго самостійно – рідкісне досягнення в історії людства, яке зазвичай асоціюється зі складними державами.
Іншим вагомим доказом теорії місцевого походження мови є те, що ронго-ронго функціонує зовсім інакше, ніж європейські мови, що, мабуть, свідчить про відсутність помітного зовнішнього впливу. Головна авторка Сільвія Феррара, археолог і лінгвіст з Болонського університету (Італія), опублікувала висновки своєї групи в журналі Scientific Reports у 2024 році.
"Це питання має вирішальне значення, оскільки воно передбачає можливість самостійного винаходу писемності, подібно до того, як це відбувалося в інших частинах світу, де писемність була оригінальним творінням, наприклад, у Месопотамії, Єгипті, Китаї та Мезоамериці", – йдеться у статті. "Якщо ронго-ронго передує прибуттю іноземних мандрівників, це може бути ще одним, і найпізнішим, винаходом писемності в історії людства".
Хоча одна з чотирьох досліджених дерев'яних табличок надає доєвропейські свідчення існування мови, відкриття також супроводжується кількома застереженнями.
По-перше, радіовуглецевий аналіз може визначити лише час, коли дерево було зрубано, а не коли на ньому було зроблено напис – хоча Феррара припускає, що деревина столітньої давності була б непридатною для такого завдання.
Але, що важливіше, дерев'яна табличка є лише поодиноким зразком, оскільки всі інші досліджені таблички відносяться до періоду після контакту з європейцями.
Щоб зібрати подальші докази, Феррарі доведеться вивчити інші збережені таблички – все, що залишилося від давно забутої мови. Але вони розкидані по всьому світу, і отримати до них доступ непросто. Наразі пошуки тривають у спробі помістити досягнення цього корінного народу в правильний історичний контекст.
Раніше УНІАН повідомляв, що вчені розкололи камінь віком 445 мільйонів років і виявили там щось неймовірне.
