Покарати гомофоба. Чи запрацює в Україні антидискримінаційне законодавство

Софія Лапіна
17:53, 25 жовтня 2019
Суспільство
819 0
Думка

Тільки за минулий рік правозахисники мають інформацію про 348 злочинів та інцидентів на ґрунті гомофобії й трансфобії. Мова йде не тільки про побиття, але й про дискримінацію, булінг і т.д. Кожного дня хтось утискається. Але це лише те, про що стало відомо. Насправді ж далеко не всі представники ЛГБТ-спільноти готові відкрито говорити про це.

Попри те, що у Кримінальному кодексі України чи у сфері трудової діяльності існує якась подоба антидискримінаційних норм, насправді антидискримінаційне законодавство в нашій країні не є дієвим.

Тільки за минулий рік правозахисники мають інформацію про 348 злочинів та інцидентів на ґрунті гомофобії й трансфобії

Наприклад, згідно зі статтею 161 Кримінального кодексу «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної незалежності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками», до відповідальності мають притягуватись порушники, які вчиняють фізичне насилля проти людей через їхню сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність. Однак, коли доходить до діла, це не працює. Банально, навіть через те, що ознака сексуальної орієнтації або сексуальної ідентичності не прописана в статті. По суті, заведено вважати, що ці ознаки в цій статті вказані як «… та за іншими ознаками». Мовляв, їх теж треба ставити у перелік. Але це знаємо ми, правозахисники. А слідчі мають, на жаль, не таку просвіту, щоб це розуміти… Тобто, поки це не буде прописано буквами, це не працює.

Таким чином, якщо правопорушники і притягуються до кримінальної або адміністративної відповідальності, то притягуються не за статтею про порушення рівноправності громадян, а за хуліганство, чи щось на кшталт нього. По суті, не несуть покарання за злочин, вчинений на ґрунті ненависті.

А якщо людина не покарана за те, що вона вчинила, ця людина з дев’яностовідсотковою ймовірністю так вчинятиме і надалі

А якщо людина не покарана за те, що вона вчинила, ця людина з дев’яностовідсотковою ймовірністю так вчинятиме і надалі.

Тобто злочинець розуміє, що може продовжувати нападати на людей, які йому не подобаються. Ба більше, іноді і за фізичний напад правопорушник покарання не несе… Адже ЛГБТ-спільнота досить закрита. У суспільстві зберігається дискримінація високого рівня, тому люди не готові говорити про напад на себе відкрито, як про це, наприклад, розповіла Марія. І поліція, слідство, судочинство не можуть допомогти.

Що може змінити ситуацію? Комплекс дій.

Пункт перший – Національна стратегія у сфері прав людини 2020 вже добігає кінця, і ми будемо готувати нову. Україна потребує дієвого законодавства відносно злочинів на фоні ненависті.

Пункт другий – робота з правоохоронними органами. Однак, з одного боку, у нас є молода патрульна поліція, в якій працюють люди, не травмовані пострадянським досвідом, і які розуміють цінність для нашого суспільства продемократичних тем. З іншого боку, ми досі маємо багато працівників міліції, які лишаються в поліції. Ба більше, знаходяться на владних позиціях. Вони добре пам’ятають, що, стосовно ЛГБТ-спільноти, міліція була репресивним органом, який вів списки геїв, робив затримання людей за їхню сексуальну орієнтацію…

Тому маємо ситуацію, коли молоді слідчі, які є більш демократичними, з якими ми попрацювали над освітою і просвітою, не мають досвіду, щоб самотужки витягнути ту ж справу про порушення рівноправності громадян. А ті, хто мають досвід і можуть це зробити, залишаються гомофобними.

Це призводить до того, що нападник у суді відкрито говорить: «Не хотів, щоб постраждала поліція [яка забезпечувала порядок під час проведення прайду], я нападав на підарасів». А суддя, замість того, щоб взяти це зізнання за обтяжуючу обставину, робить її пом’якшуючою…

Пункт третій – просвіта різних службовців – від працівників медицини до співробітників владних структур – та робота з громадськістю. Адже дискримінація в Україні розповсюджена у суспільстві загалом. Так, якби в кінотеатрі, в якому було скоєно напад на Марію, про яку я згадувала вище, правильно спрацювала охорона, якби свідки стримували нападника, ситуація могла б бути іншою.

Софія Лапіна, експерт з прав людини Правозахисного ЛГБТ Центру «Наш світ»

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter