Одна з базових галузей Донеччини – вугільна – сьогодні простоює. Основних причин дві: зниження попиту й обвал цін на вугілля, пише тижневик «Коментарі».
Так, ДП «Макіїввугілля», що об’єднує сім шахт регіону, у січні 2009 року видобуло 289 тис. тонн вугілля, що на 1,7% (або 4,9 тис. тонн) більше, ніж у січні минулого року. При цьому підприємство не здатне в повному обсязі заплатити податки. На даний момент заборгованість «Макіїввугілля» перед бюджетами всіх рівнів і Пенсійним фондом становить близько 380 млн. грн.
Головна причина стрімкого «обростання» «Макіїввугілля» боргами - не менш стрімке падіння ціни на вугілля. Так, якщо у вересні 2008 року тонна концентрату коксівного вугілля (більше 80% в обсязі видобутку цього підприємства) коштувала близько 2 тис. грн., то сьогодні - 600 грн. Тому від реалізації згаданих 289 тис. тонн вугілля «Макіїввугілля» одержало 87,5 млн. грн, а на видобуток витратило 153 млн. грн.
Подібна ситуація склалася і на шахті «Краснолиманська», що вважається одним із провідних підприємств регіону. За словами заступника директора зі збуту «Краснолиманської» Олексія КАРАСЬОВА, зараз його підприємство продає вугілля вчетверо дешевше, ніж минулого літа. «Якщо в серпні 2008 року тонна коштувала близько 1,9 тис. грн., то зараз - 560 грн. При цьому собівартість видобутку вугілля становить 600-620 грн./тонна. Тому, починаючи з жовтня 2008 року, ми працюємо в збиток», - повідомив О.КАРАСЬОВ.
«Наша шахта має можливість видобувати до 10 тис. тонн вугілля на добу, а ми видобуваємо 6-7 тис. Основна причина - немає реалізації продукції в повному обсязі. Адже зараз із Росії везуть вугілля в дніпропетровську групу комбінатів, включаючи три коксохімзаводи Дніпропетровської області, «Криворіжсталь», Алчевський меткомбінат і т.д. Постає питання: якщо в України є свої шахти й вугілля, навіщо купувати вугілля в Росії?», - скаржиться О.КАРАСЬОВ.
Привабливість російського вугілля пояснюється тим, що росіяни йдуть на цінові поступки, аби тільки зберегти обсяги експорту.
«Росіяни ведуть політику демпінгових цін на зовнішніх ринках, щоб зберегти обсяги продажів. Політика росіян відносно українських споживачів така, що на аналогічні марки українського коксівного вугілля вони встановлюють ціну за тонну на 5-10 доларів нижчу з урахуванням витрат на доставку до кінцевого українського споживача», - повідомив Олександр ФРАНЦИШКО, який до 4 лютого 2009 року займав пост першого заступника глави Мінвуглепрому України. До кризи рентабельність більшості російських вуглевидобувних компаній досягала 100%, тому в них є запас міцності.
«У цілому російські шахти більш рентабельні, порівняно з українськими, тому що вони пізніше будувалися й більш технологічно оснащені. Можливо, деякі з них зараз працюють у збиток. Але, у всякому разі, приблизно рік тому у них був істотний люфт між існуючими на ринку цінами й мінімальною рентабельністю», - говорить О.ФРАНЦИШКО.
За його словами, вітчизняні шахти не здатні продавати вугілля дешевше російського через обмежені можливості держбюджету, у якому передбачені кошти на компенсацію різниці між собівартістю видобутку вугілля й ціною його реалізації.
В держбюджеті-2009 на ці цілі для всіх шахт України передбачалось 750 млн. грн. Зараз з цієї суми витрачено близько 685 млн. грн. Таким чином, на квітень поточного року для компенсації різниці залишилось тільки 65 млн. грн., тоді як в листопаді-грудні 2008 року на ці цілі виділялося більше 500 млн. на місяць, інформують «Коментарі:».
