Соціолог, директор фонду "Демократичні ініціативи" Ірина Бекешкіна дала прогноз розвитку ситуації в країні в 2018 році - вона вважає можливими три сценарії подій в Україні. Таку думку вона висловила в новому випуску журналу "Новое время".
За її словами, соціологи можуть передбачити реакцію населення на події або рішення, але самі рішення і наступні події часто передбачити просто неможливо.
"Важко будувати прогнози, якщо логіку може підірвати чиєсь рішення, прийняте правою півкулею. Тому в кращому разі можемо поміркувати про можливі варіанти розвитку подій наступного року", - заявила соціолог.
На думку Бекешкіної, перший варіант - стабілізаційний - найбільш імовірний.
"У перші два роки після революції гідності країна здійснила справжній ривок, здійснивши більше, ніж за всі попередні роки. І це незважаючи на війну, катастрофічне падіння економіки і життєвих стандартів... Проте є одне істотне "але": система залишилася колишньою. Олігархічно-кланова економічна і відповідна їй політична система, що базується на корупції. Втративши основних бенефіціарів після Майдану, вона прийшла до тями. На фінансові потоки стали нові люди, реанімували колишні схеми і створили нові", - йдеться в статті.
Стабілізаційний варіант розвитку подій означає політику мирного співіснування з корупцією "своїх" корупціонерів, а також "не своїх", але лояльних.
Читайте такожПереважають економічні страхи: соціолог розповіла, чого бояться українці
"Боротьба з корупцією замінюється імітацією, після демонстративних публічних арештів — багаторічні судові позови (до речі, що там з "діамантовими прокурорами"?), антикорупційні структури заповнюються слухняними людьми. Економічне зростання можливе, але незначне, оскільки система, що не допускає чесної конкуренції, забирає від бізнесу корупційну ренту в державний апарат і політику, відлякує іноземних інвесторів, нездатна до прориву", - вважає Бекешкіна.
"Чи можливе послідовне здійснення цієї моделі? Швидше за все, ні. З одного боку — громадянське суспільство, яке стало більш сміливим і почуває свою силу. З іншого — західні партнери, що втрачають терпіння і відверто зв'язують перспективи фінансової, політичної і військової підтримки з успіхами в боротьбі з корупцією. А головне — народ, розчарований і злий, сильно збіднілий після триразового падіння гривні і який майже щодня отримує повідомлення про багатомільйонні корупційні угоди. Так що послідовна реалізація варіанту "нехай все буде як є" навряд чи можлива", - підсумувала вона.
Варіант другий на думку соціолога — можливий. Вона назвала його "відступально-силовий (дуже поганий)".
Так, перспектива майбутніх виборів і відсутність гарантії збереження влади може викликати спокусу вирішити деякі проблеми силовим шляхом. А укладення миру з корупцією логічно означає війну з антикорупціонерами. Кінець року ознаменувався справжньою контратакою системи на антикорупційні органи. Також, очевидно, що в наступний рік перейде скандальний закон, що вимагає заповнювати електронні декларації представників антикорупційних організацій і всіх, хто з ними пов'язаний.
"Навряд чи дійде до репресій, але ж є й інші методи: порушити народну жабу заздрості, цілодобово викликати на допити, дискредитувати в ЗМІ, та мало ще як. Заткнути роти особливо гучним, натиснути на власників медіа, призначити свого в дошку аудитора для НАБУ, а краще — взяти під повний контроль і замінити неслухняних. Наскільки реалістичний цей силовий варіант, по суті, згортання демократії? Як послідовна політика — ні. Надто сильна залежність від західних партнерів... А без підтримки Заходу Україна залишиться наодинці з Росією. Але час від часу, коли у влади права півкуля буде придушувати роботу лівої, ситуативне звернення до силового варіанту цілком можливо", - додала вона.
Але є і третій варіант - на думку соціолога, найбажаніший. Бекешкіна назвала його "прогресивно-наступальним".
"Давайте уявимо, що в рік перед виборами влада (дружно, усіма своїми гілками) вирішить, що найкращий спосіб досягти успіху на виборах — це зробити максимум корисного для країни, здійснити необхідні перетворення і реформи. І насамперед — прибрати з дороги розвитку камінь корупції. Для цього — дати волю НАБУ, прийнявши необхідні для успішності їх роботи закони (дозволити прослушку, провокацію хабара та інше), розпустити це непорозуміння — НАЗК, набравши туди справжніх воїнів, створити антикорупційний суд... Та багато чого треба зробити з того, що так і не було зроблено за ці роки. І — максимально залучати до співпраці громадські організації, вбачаючи в них надійних соратників", - пише Бекешкіна.
Читайте такожСоціолог назвала найпровальнішого українського політика року
Однак, на її думку, такий варіант не дуже реальний.
"Але, як показує досвід, під сильним тиском громадянського суспільства і західних партнерів були прийняті закони, абсолютно невигідні влади у всіх її гілках. Яскравий приклад — електронні декларації... Диво, що у наших еліт верх над жадібністю візьме здоровий глузд або хоча б почуття самозбереження, і вони зрозуміють, що без України вони — ніхто і ніщо. Диво, якщо народ відправить подалі безсовісних популістів і підтримає тих, хто пропонує реальні програми і плани. Диво, якщо дехто вирішить, що перспектива увійти в історію України реформатором, який перетворив країну на сучасну європейську державу, набагато важливіше, ніж набуття ще одного мільярда", - підсумувала соціолог.
Детальніше читайте у свіжому випуску журналу "Новое время".
